Тінь в Україні: вплив на економіку

опубліковано 22 серп. 2012 р., 08:15 Столичний діловий портал   [ оновлено 22 серп. 2012 р., 08:29 ]
Тіньова економіка не є чимось абстрактним для сучасних українців.
На відміну від жителів розвинених країн - принаймні, більшості з них, ми постійно стикаємося з її проявами в повсякденному житті.
Зарплатня "в конверті", піратська відео-, аудіо- та софт продукція, "сірі" автомобільні дилери - усе це є добре відомими українськими реаліями.
Цьому є досить просте пояснення. Згідно з розрахунками професора Фрідріха Шнайдера з Лінцського університету та його колег з Дрезденського університету та Світового банку, які вони робили для 162 країн світу, частка тіньової економіки в українському ВВП є найвищою в Європі - на рівні 46,8% від офіційного показника ВВП.
Разом з Україною трійку європейських лідерів з рівня тінізації складають Білорусь (43,3%) та Молдова (44,3%), на четвертому місці йде Росія (40,6%).
Симптоматично, що саме в пострадянських країнах, з їх високою зарегульованістю, корупцією та сумнівною якістю законодавства, тіньова економіка стала найбільшою.
Цілком можливо, свою роль грають й соціальні інститути, традиції та менталітет, що залишилися на спадок від Радянського Союзу.
Так, в прибалтійських країнах ситуація з якістю законодавства та корупцією відносно непогана - краще, ніж в інших країнах Східної Європи. Проте частка тіньової економіки в них більша за польську або угорську та лише трохи менша за румунську або болгарську.
 


Розрахунок розміру тіньової економіки є важливим для правильного планування економічної політики, тому в багатьох країнах державні служби намагаються його робити.
 В Україні таке дослідження проводить Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Його оцінка є досить консервативною - так, згідно з нею у 2011 році тіньовий ВВП дорівнював близько 36% від офіційного показника.
 В згаданому вище дослідженні Шнайдера та ін. останнім розрахованим роком був 2007 рік, тобто воно не містило посткризових даних. Проте їхні розрахунки мають під собою єдину методологію, що дозволяє адекватно порівнювати між собою тіньові економіки різних країн.
 До того ж, результати цього дослідження менш консервативні за цифри МЕРТ.
 Але, на щастя, динаміка тіньового ВВП в дослідженнях Шнайдера та МЕРТ майже повністю співпадає. Це дозволяє екстраполювати динаміку показника МЕРТ у 2008-2011 роках на цифри Шнайдера і таким чином отримати менш консервативну оцінку української тіньової економіки в посткризовий час.
Тіньова економіка в Україні значно виросла після світової фінансової кризи 2008 року

 


У 2008 році вона різко виросла у порівнянні з 2007роком - з 46,8% від офіційного ВВП до 56.8%. 2009 рік продовжив цю тенденцію: тінь виросла до 65,2%.
Після цього протягом двох років відбувається її поступове зниження і в 2011 рівень тінізації складає близько 60,2% від офіційного ВВП, тобто більше третини всієї економіки.

Динаміка ВВП з урахуванням тіні
 
Наявність даних щодо розміру тіньової економіки дозволяє нам зробити вельми цікавий розрахунок - підрахувати істинну динаміку реального, тобто з урахуванням інфляції, ВВП України в останнє десятиріччя і порівняти його з офіційними цифрами.
Такий розрахунок є особливо важливим через те, що він покаже більш правильну картину поведінки української економіки під час кризи 2008-2009 років.
Як відомо, за офіційними даними, падіння ВВП в 2009 році сягнуло майже 15% - найгірший показник у світі. У 2008 році ж економіка показала себе дуже анемічно і виросла лише на 2,3% на рік - у 2007 вона зросла на 7,9% через те, що обвал почався наприкінці року і "з’їв" більшу частину попереднього зростання.
 
Проте очевидно, що якась частина цього падіння є фіктивною, адже в українських умовах бізнес масово переходив в тінь, відновлюючи схеми мінімізації оподаткованого прибутку, зарплатню в конвертах і тому подібні практики.
 Перерахунок ВВП з урахуванням тенденцій тінізації дозволяє оцінити ефект від цих дій та загальну динаміку економіки країни.
 Розрахунок динаміки реального ВВП з урахуванням тіні показує, що велика частина економічного спаду 2008-2009 років, зареєстрована офіційними даними, насправді була викликана підвищенням тінізації
 


Після відповідних розрахунків стає очевидно, що падіння у 2008-2009 роках було значно меншим, ніж це показують офіційні цифри. В 2008 році економіка зростала ще більшими темпами, ніж перед тим, в 2009 ж впала "лише" на 10%, а не на 15%.
Нобелівський лауреат Пол Кругман недарма сказав, побачивши графік ВВП нашої країни, що "в Україні настала Велика Депресія" - дійсно, саме такий рівень колапсу показували офіційні дані.
Проте черг за безплатними пайками від уряду, багатотисячних демонстрацій безробітних, масових банкрутств серед бізнесменів і тому подібних речей, які асоціюються з економічною депресією, в нас не відбувалося.
Причина полягає в тому, що економіка й рівень життя населення, насправді, впали значно менше - трохи нижче за рівень, досягнутий в 2007 році.
З іншого боку, з урахуванням тіні посткризове відновлення економіки виглядає ще більш анемічно. Значну частину офіційного зростання – 4,1% у 2010 та 5,2% у 2011 роках - складає поступова детінізація.
Справжні ж темпи росту дорівнюють, відповідно, 2% та 4,1%. Хоча, навіть таке анемічне зростання дозволило досягти піку ВВП 2008 року вже в 2010 році - за офіційними даними цього не сталося до сих пір.
Причини слабких темпів росту зрозумілі. Криза не тільки обвалила ВВП, вона ще й призвела до фактичного колапсу банківської системи та зупинки кредитування, яке до сих пір повноцінно не відновилося.
Крім того, через падіння бази оподаткування, значно підсилене масовою втечею бізнесу в тінь, в Україні почалася криза державного боргу, яка продовжується до сих пір.

Втеча в тінь – шкідлива, чи ні?
 
Постає питання про роль, яку зіграла тіньова економіка під час кризи та після неї.
З одного боку, саме різке зниження податкового навантаження та регуляторно-адміністративних витрат, яке супроводжувало втечу в тінь, дозволило багатьом бізнесам вижити та функціонувати.
Фактично, мова йде про таке собі кейнсіанське фіскальне стимулювання економіки, коли держава знижує податки та не знижує витрати, що підтримує економіку на плаву, але збільшує дефіцит бюджету. Просто в українському випадку ініціатором стимулювання став не уряд, а приватний сектор.
З іншого боку, наша країна отримала через це проблеми, які асоціюються з великим дефіцитом бюджету - кризу державного боргу. Виявилися, що Україну фактично, відрізало від приватних фінансових ринків та уряд був вимушений звернутися по допомогу до МВФ. І боргова криза все ще не скінчилася.
Сучасна економічна наука вважає фіскальне стимулювання ефективним в економіках, що розвиваються - тому, скоріш за все, воно було все-таки корисним для нас. Вчені рекомендують урядам таких країн провадити стимулювання саме через зниження податкового навантаження на приватний сектор.
В українському випадку іронія полягає в тому, що ініціатором такого зниження став сам приватний сектор - а, значить, саме він і проводив економічну політику в країни.
Більш того, для ефективного стимулювання дуже важлива швидкість, а швидкості реакції українського приватного сектору міг би позаздрити уряд будь-якої країни. Держава ж виступила в ролі пасивного гравця і не контролювала, як і досі не контролює ситуацію.

Павло Кухта, Реальна економіка

Comments