Проблеми та рішення Східного напрямку

опубліковано 31 лип. 2012 р., 06:05 Столичний діловий портал
Потенціал  для розвитку лізингу в Україні -  не  міф, він дійсно існує. Не дивлячись на те, що одвічні українські страшилки політичної нестабільності та дефіциту ліквідності, як і раніше, відлякують великих гравців. І розкриття цього потенціалу, переконаний Фред Кроулі (редактор британського видання Leasing Life) – це  лише питання часу для тих, хто поки що вичікує – інвестувати чи ні.

З населенням  у 46 мільйонів, з величезним сільськогосподарським та  промисловим потенціалом, з  вагомим національним інвестиційним пулом, розвиток лізингу в Україні не викликає сумнівів. Двадцятивідсоткове падіння ВВП і, як наслідок - загроза припинення функціонування  галузі, пережита в 2009 році, в значній мірі індустрією подолана. Виглядає так начеб-то існує якийсь  бар'єр, що віддаляє галузі  фінансування активів від досягнення їх справжнього потенціалу у цій величезній країні. На ІІІ Міжнародній конференції з лізингу в Києві, лізингодавці зібралися, щоб з’ясувати, що ж заважає Східному гіганту піднятися на повний зріст.

Це жаркий день в сосновому лісі на північний-захід від Києва, де значна частина лізингових «командирів»  країни зібралася в тихому заміському готелі, щоб обмінятися думками і зробити прогнози на рік вперед.

Прогнози вийшли неоднозначні. Так, обсяги лізингу повернулися до рівня не набагато скромнішого, ніж в часи першого буму на автомобільному ринку. В той же час, розмір національного портфеля, 34 млрд грн ($ 3,4), навряд чи збільшиться цього року, як і рівень проникнення лізингу в капітальні інвестиції. Рівень проникнення, що, наразі, і так на низькому рівні (4,4%) в порівнянні з середньоєвропейським (15,5%)  - згідно з прогнозами може навіть знизитися, тому що економічне зростання випереджає розвиток лізингового сектора.

Дивлячись на графіки на великому екрані конференції та слухаючи обговорення ситуації на ринку, могло з’явитися відчуття деякого розачарування. Разом з тим, досить чітко звучала і тема значних можливостей, які можуть бути розкриті   за умови започаткуваня вірно обраної інвестиційної політики як існуючими, так і потенційними гравцями.

Міжнародний інтерес
В Україні, як і в інших країнах Центральної та Східної Європи, ринок лізингових послуг залежить від  участі міжнародних банківських груп - в даний час доля міжнародних банків становить 70% ринку, а   за прогнозами зросте до 85% до 2013 року.

Частина цього зростання випаде на долю нових гравців, бо є надія, що ще більше банків вийдуть на ринок України найближчим часом. Зокрема, лізингодавці чекають на російських гравців. З початку 2011 року уже п'ять іноземних лізингодавців відкрили свої представництва  в Україні.

Проте, у той час як всі чекали, що російські інвестиції наслідуватимуть приклад угорського банку OTP, який піднявся на третє місце в рейтингу лізингодавців Україні за обсягами нового бізнесу всього за три роки, російські учасники, як видається, не дуже поспішають.

За словами Романа Іваненка, колишнього Голови ради директорів місцевої лізингової компанії  Євро Лізинг та Голови ради Українського об'єднання лізингодавців, не слід очікувати, що крупномасштабний бум, який в даний час спостерігається на ринку Росії, буде відтворений в Україні.

"У Росії існує прискорена  амортизація  основних засобів, що фінансуються через лізинг, і це є основною рушійною силою їх оновлення. Інше питання полягає в довгострокових фінансових ресурсах. Російські фінансові групи їх мають, але вони не доступні в Україні ".

Іваненко пояснює, що хоча російський банк ВТБ і уклав декілька великих угод в залізничній галузі країни цього року, це, скоріше, виняток із правил - насправді, середній розмір лізингової угоди в Україні знизився на 71,9% від свого піку в 2007 році  до поточного значення 808 802 грн.

Так чому ж таке небажання з боку іноземних інвесторів, як існуючих, так і потенційних, стимулювати зростання в Україні?

Невизначеність, яка зумовлена низькою зрілістю ринку, ось проблема.  Але слід мати на увазі, що хоч скільки-небудь помітний ринок лізингу з’явився в Україні лише у 2006 році, і уряду  потрібен час, щоб зрозуміти як це працює.

Марина Масіч, директор Асоціації, розказує про типове прагматичне вирішення проблеми розуміння лізингу політиками – білборди, встановлені в урядовому кварталі, які зображали згорнуті краватки в образі чудовиська (див. вище) і підпис: «Лізинг - це не страшний звір, а сучасний фінансовий інструмент».

Це просте і яскраве звернення мало ефект. У перші дні 2011 року, лізингова комісія була звільнена від ПДВ, а податковий тиск на оперативний лізинг пом’якшений, що Іваненко назвав найбільш значною зміною на ринку лізингу в Україні з початку кризи.

Тим не менш, є багато свідчень того, що уряд міг би зайняти активнішу позицію щодо лізингу. Весь світ буде спостерігати за Україною в червні, тому що стартує Євро-2012, центр Києва роїться робітниками, які поспішають закінчити монтаж аудіовізуальних установок для трансляції ігор.

Однак, на відміну від сусідньої Польщі, де приготування до чемпіонату протягом останніх двох років викликали бум в лізинговому бізнесі, в Україні всі інфраструктурні програми, пов'язані з турніром, фінансуються безпосередньо з державного бюджету, тим самим збільшуючи державний борг.

Однак, нездатність уряду зрозуміти нюанси лізингу – це не тільки українська проблема. На ринку Великобританії, наприклад, Асоціація лізингу лише нещодавно переконала регулятора відмовитися від планів тлумачити ринок лізингових послуг так, ніби він працює з тією ж динамікою ризиків, що і кредитна галузь.

Короткострокове фінансування
Здається, що найбільшою перешкодою для зростання, яка згадана в поясненнях паном Іваненком відмінностей між українським та російським ринками, є обмеженість, висока вартість і короткостроковий характер фінансових ресурсів.

На додаток до того, що Україна ще не оговталася від економічного спаду, набагато більшого, ніж в інших європейських країнах, безліч факторів ризику перешкоджають покращенню ситуації з фінансуванням: політична нестабільність, тривалі проблеми з ціною на газ, а головне -  усвідомлення реального фінансового стану держави.

Додайте до цього побоювання з приводу ліквідності і вимог до капіталу, які відчуває весь європейський лізинговий сектор через  майбутнє впровадження Базель III, і отримаєте картину щодо фондування, яка навряд чи стане яскравішою в найближчому майбутньому.

Незважаючи на ці проблеми, було б помилкою вважати, що розширення фінансування активів в Україну зайшло в глухий кут.

Розвиток ринку споживчого автомобільного фінансування, зокрема, може бути постійним джерелом припливу  інвестицій в країну. Крім російських, згаданих вище, є й набагато активніші нові учасники ринку.

Так, компанія Порше Лізинг, яка почала працювати незадовго до обвалу 2009 року, стала відомою за останні 2 роки завдяки надзвичайно активній діяльності в сфері автофінансування, і тепер займає восьме місце в країні за розміром портфелю.

Це перша кептивна фінансова установа, яка так масштабно зайшла на ринок України, і Іваненко вважає, що вона створює добрий прецедент для інших. "Я бачу великий простір для розвитку на найближчі п'ять років у цьому сегменті", говорить він.

Іржі Матула, Генеральний директор компанії УніКредит Лізинг Україна, ще один доповідач конференції, погоджується з цією тезою.

За прогнозами експертів УніКредит Лізинг, зростання східноєвропейського автомобільного ринку, ймовірно, буде вдвічі більшим, ніж зростання в усьому світі, і в п'ять разів перевищить темпи зростання у країнах Західної Європи. У той час, як Росія визнана згаданими експертами як найбільш очевидне джерело зростання Східного ринку протягом наступних трьох років, Україна -  чітко номер три після Польщі, з прогнозом значних покращень в продажах нових автомобілів і проникненні.

Перешкоди, каже Матула, не слід скидати з рахунків, головною з яких є «незначна, коротка і дорога" ліквідність. Інформаційна інфраструктура країни також потребує вдосконалення, додає він, дорогі угоди, недосконалий захист прав кредиторів і відсутність служб кредитної інформації  - ось бар'єри на шляху більш істотного збільшення фінансування автомобілів.

Але зростання обов’язково відбудеться через "пряму участь виробників", або через введення «кептивноїі зброї», або через місцеві партнерства банків з мережами, такими як його.

Коли Іржі запитали, що потрібно, щоб переконати виробників звернути увагу на Україну, він відповів: "Виробники повинні бачити більш масштабний ринок. Навіть маючи партнерські відносин з банками, потрібно постійно вдосконалювати фінансові моделі та моделі дилерського контролю, та з часом це прийде. Збільшення обсягів та сучасніші дилерські моделі з’являться першими, а потім, я думаю, значно зросте рівень проникнення ".

І хоча перспективи розвитку лізингу в країні досить позитивні, в 2012 Україна наврядчи стане європейським хедлайнером. В той же час схоже на те, що міжнародне бізнес-товариство помітило неймовірний потенціал цієї великої і амбітної країни. Політична і соціальна стабільність, законодавча інфраструктура та споживчі апетити продовжують відновлюватися після спаду, і вже небагато часу залишилося до того, коли  ті, хто поки що лише придивляється -  вирішить інвестувати в Україну.


Перспективи фінансування автотранспорту в Україні

• Відносно сегментований ринок,  де бренди переважно обслуговуються у  кептивних компаній або ексклюзивних партнерів
• Рівень проникнення автомобільного фінансування все ще дуже низький - близько 15% в порівнянні з 50% в інших країнах регіону Центральної і Східної Європи і 70% в Західній Європі
• Ринок розділений між банками та незалежними лізинговими компаніями
• Дилери є  порівняно незалежними від практики ведення бізнесу виробників
• Рентабельність дилерів та імпортерів висока, тому оптове фінансування  необхідне нечасто
• Переважання одиничних угод перед  оптовими продажами. В інших країнах більше 60% автомобілів фінансуються в рамках оптових угод, заключних виробниками або імпортерами


Comments