Експерт: Вони бояться конкуренції ідей.

опубліковано 25 квіт. 2013 р., 02:36 Столичний діловий портал
Чому «Газпром» відмовився від участі в круглому столі в Брюсселі з питань управління українською газотранспортною системою

3 травня у Брюсселі відбудеться круглий стіл під головуванням єврокомісара з питань енергетики Гунтера Еттінгера та міністра енергетики і вугільної промисловості України Едуарда Ставицького, щодо управління українськими ГТС.

Окрім Ставицького з української сторони у роботі круглого столу також візьмуть участь фахівці НАК «Нафтогаз України» і компанії «Укртрансгаз». Про це 22 квітня на брифінгу в Міністерстві енергетики і вугільної промисловості повідомив глава відомства. «Буде розглянуто питання не тільки щодо ГТС, а й у цілому по газовому ринку країни» — зауважив Ставицький.

Нагадаємо, 14 березня на прес-конференції Президент України Віктор Янукович висловив переконання, що Європа має брати участь в модернізації української газотранспортної системи. Він також підкреслив, що Україна має гарантувати Європі стабільний транзит газу, і для цього потрібно найближчим часом знайти відповідь, як Україна модернізуватиме свою ГТС.

Утім, схоже що главі уряду Миколі Азарову така риторика Президента не надто зрозуміла. Прем’єр-міністр під час прес-конференції для центральних і регіональних ЗМІ 19 березня заявив, що Європейський Союз досі не продемонстрував готовність до участі у тристоронньому консорціумі з управління газотранспортною системою України.

Тим часом РФ і собі вимагає від України гарантій. Йдеться зокрема, про те що інтереси «Газпрому» не будуть проігноровані при реформуванні української ГТС. 21 березня прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв сказав в інтерв’ю європейським ЗМІ, що Україна має гарантувати дотримання інтересів Росії у разі участі в газовому консорціумі, що вимагає відмови від приєднання до енергетичних правил ЄС.

•  Як відомо, Україна не виключає можливості передачі ГТС в оренду в рамках створення консорціуму з її управління. Поки розглядається можливість створення як двостороннього — з Росією, так і тристороннього — з РФ і ЄС — консорціуму з управління ГТС. Власне про перспективи цих проектів і збираються обговорити в Брюсселі 3 травня. Але російська сторона з незрозумілих причин вирішила проігнорувати захід.

Представники російського газового монополіста «Газпрому» Сергій Купріянов офіційно заявив, що від їхньої компанії 3 травня на круглому столі з питань управління українською газотранспортною системою в Брюсселі нікого не буде.

«Вони ще б 5 травня його призначили (5 травня цього року православні християни відзначають свято Воскресіння Господнього. — Авт.)! Звичайно ж, від «Газпрому» нікого не буде», — сказав Купріянов. Утім конкретних об’єктивних причин відсутності преставників від російської сторони він не назвав. Натомість заявивив, що формат такого заходу «нам не зовсім зрозумілий». Відповідаючи на уточнююче запитання УНІАН, чи означає це, що «Газпром» не зацікавлений в обговоренні питання управління української ГТС у тристоронньому форматі, Купріянов відзначив: «Я сформулював відповідь досить акуратно. Висновки робіть самі».

•  У Єврокомісії такий демарш «Газпрому» сприйняли спокійно. І в коментарі «Дню» досить дипломатично відповіли: «Ми зацікавлені в якомога більшій кількості учасників, але водночас шануємо рішення запрошених сторін не брати участь у конференції. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер, а також міністр енергетики України Едуард Ставицький спільно запросили представників урядів та компаній європейських країн, США та Росії. Цей круглий стіл відбудеться 3 травня. Реєстрація триває і буде продовжуватися наступні декілька днів, тому ми ще не маємо остаточного списку учасників. Як ви знаєте, і з огляду на останні зусилля України з диверсифікації постачання газу, ми збираємо круглий стіл із залученням чиновників високого рівня, щоб проконсультуватися з зацікавленими впливовими гравцями, включаючи зацікавлені країни члени ЄС, щодо майбутньої еволюції українського газового ринку. Це також включатиме потенціал України, як європейського газового центру (хабу) із газосховище і спроможностями для забезпечення поставок газу у двосторонньому напрямку» .

Незалежний експерт з питань енергетики Олександр Нарбут вважає, що відмова може бути пов’язана із тим, що рішення про зустріч приймалося тільки двома сторонами — Україною і ЄС. А Росія просто була поставлена до відому. «Утім, все одно присутнє небажання ділити з кимось потенційну можливість контролю і управління українською газовою інфраструктурою. Ця інфраструктура розглядається вищим керівництвом Росії як ключик до енергетичної, економічної і в кінцевому рахунку політичної незалежності України, яку вона точно не хоче відпускати зі своїх рук», — зазначив Нарбут.

Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в свою чергу повідомив, що всі сторони об’єктивно мали б бути зацікавлені у тристоронньому консорціумі, який би міг збалансувати інтереси і транзитера, і компаній з видобутку газу, і споживачів. «Але є чітка стратегія Росії, яку вона навряд чи змінить. Приймати участь у створенні подібних структур лише в одному випадку — якщо цей варіант забезпечить повний контроль над українською газотранспортною системою. Ніякий баланс інтересів російську владу насправді не цікавить», — упевнений Омельченко.

Екс-уповноважений Президента з міжнародних питань і енергетичної безпеки переконаний, що демарш «Газпрому» — це черговий сигнал того, що офіційна Москва сильно нервує через зближення України з ЄС. «Цим вони показують, що не знають, що робити. І не лише у «Газпромі», а й у Кремлі також. Вони сподівалися, що Янукович поведе країну до них, а на ділі так не виходить», — підкреслює Соколовський. Більше того, експерт переконаний: «Газпром» боїться конкуренції ідей», яку передбачає сам формат круглого столу в Брюсселі. «Вони просто не можуть бути готовими до цього. Тому що «Газпром» заснований і працює на зовсім інших принципах: корупції, політичної авантюри... На круглий стіл у Брюссель треба приїхати з конкретними прозорими бізнес-ідеями без політичного забарвлення, а «Газпром» так працювати не вміє. Там знають тиск і силу. Іншого не дано», — посилаючись на власний досвід спілкування з російською стороною, зауважує Соколовський.

•  Натомість директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло ГОНЧАР переконаний: представникам «Газпрому» на круглому столі в Брюсселі 3 травня нема чого робити. Участь російського газового монополіста ні українській, ні європейській стороні не потрібна. «Газпром», який продовжує стрімко втрачати позиції на світовому ринку, репутаційні зокрема, абсолютно не готовий до здорової конкуренції ідей, яких вимагає сучасний світ, енергетичний зокрема.


Про те, чому потрібно викинути ідею консорціуму на смітник історії та яка сучасна альтернатива вирішення проблем української труби — в інтерв’ю «Дню» Михайла ГОНЧАРА.

— Напевне, хтось хотів бачити «Газпром». Але насправді це називається запросили, щоб зрозуміти, що вони не приїдуть.

— Без участі «Газпрому» дискусія буде повноцінною? Як-не-як, говорять же про тристоронній консорціум із управління українською ГТС.

— По-перше, участь «»Газпром»» в круглому столі зовсім не гарантує успіху всієї цієї справи взагалі.

23 березня 2009 року а Брюсселі відбулася конференція з питань модернізації ГТС України. На ній було підписано відповідну декларацію. І все закінчилося демаршем «Газпрому», який демонстративно не підписав цей документ. Якщо хтось хоче наступати на ті самі граблі (йдеться про представників українського уряду), то нехай штампує запрошення «Газпрому». Але результат буде такий самий, як на конференції 2009-го. «Газпром» не сприймає тристороннього формату. Та й двостороннього — теж. Для нього прийнятним є односторонній формат, коли він одноосібно керує й все вирішує. І приклад Білорусі тут є показовим.

•  Тому говорити, що якщо 3 травня в Брюсселі не буде «Газпрому», то нічого не буде, неправильно. Зрештою це якраз і є проблемою української сторони: перш ніж щось зробити, двадцять разів подивляться на Москву. Тому й нічого не відбувається.

— А європейці вже готові працювати лише з українцями в проекті модернізації нашої ГТС? Для них не є критично важливою участь третьою стороною постачальника газу?

— Коли ми кажемо «Європа», то непотрібно говорити про абстрактні матерії. Є конкретні суб’єкти, які є партнерами України щодо енергетичної політики. Це — Європейська комісія. Але вона не може бути партнером у консорціумі. Єврокомісія не є економічним суб’єктом.

Питання в тому, чи буде відповідна зацікавленість до української труби з боку європейських компаній. Не обов’язково компаній газового сектору.

І, в принципі, вона вже є. Йдеться зокрема про німецькі компанії, які мають досвід участі в проекті з модернізації ГТС. Німецький Дойче Банк готовий фінансувати проекти модернізації ГТС.

•  Саме зараз, за останні кілька місяців, з’явився додатковий стимул для інших європейських компаній зацікавитись українською трубою. Вони побачили, що з’являється новий сегмент бізнесу, пов’язаний, нехай поки що невеликими, але все ж такими, які зростатимуть, обсягами постачання газу з Європи в Україну. Його проторувала, знову ж таки, німецька компанія RWE. Це підігріває інтерес до української ГТС.

Крім того, якщо серйозні гравці включаються в питання розробки покладів нетрадиційного газу, то очевидно, що вони повинні мислити стратегічно, а отже, розуміти: якщо ГТС України потрапить під контроль «Газпрому», то на їхніх проектах можна буде ставити хрест. І всі їхні мільярдні інвестиції стануть викинутими на вітер грішми, бо «Газпром» не запустить ніякий інший газ в трубопровідну систему, яку він контролює.

— Тобто Shell, зокрема, має стати прямим чи опосередкованим лобістом участі європейського бізнесу в модернізації ГТС?

— Гадаю, Shell зараз навряд чи буде публічно демонструвати якусь увагу до цього питання, оскільки ще рано говорити про результати пошуково-розвідувальних робіт. Але те, що європейські та американські компанії розуміють і розглядають проблему управління українською ГТС, це — факт.

На мою думку, за таких умов сьогодні українська сторона має залишити всі ці варіанти консорціумів у історії.

•  Якщо варіант тристороннього консорціуму не спрацював у той період, коли ця ініціатива, власне, з’явилась. А це було майже одинадцять років тому — 2002-го. Тоді ще не було ні другої, ні третьої газової директиви ЄС (енергопакети Єврокомісії, які зобов’язалась імплементувати Україна після вступу в Європейське енергетичне співтовариство. Вони зокрема регламентують реформування газотранспортної системи України. — А.Д.). Тоді було широке поле для маневрів. Але ідея консорціуму не спрацювала. Передусім через те, що «Газпром» був у опозиції до цієї ідеї. І українська сторона, як зараз, так і тоді, все робила з оглядкою на «Газпром». Тому що в нас традиційно вважається, що всі питання з трубою можна вирішити лише через «Газпром». А ці одинадцять років показали нам, наскільки це переконання є хибним. «Газпрому» потрібно не те, що треба Україні.

— Підстави, які особисто вам дозволяють бути впевненим, що Україна може сьогодні проблеми зі своєю трубою, ігноруючи «Газпром»?

— А що дає впевненість тим, хто ставить питання, що без «Газпрому» нам ні туди й ні сюди? У консорціумі з «Газпромом» ми вирішимо що? Завантаженість української ГТС?

— Власне, так. На погрозах про пусту трубу найбільше спекуляцій.

— «Газпром» не дасть нам гарантій загруженості труби. І от вам приклад. У транзитному контракті від 19 січня 2009 року чітко записано, що «Газпром» зобов’язується щороку тразитувати українською ГТС не менш ніж 110 мільярдів метрів кубічних газу. Він цього не робить. Так, там немає чіткого зобов’язання «транспортуючи, плати». Але чітко прописано, й під цим підписався «Газпром», що не менш ніж 110 мільярдів кубометрів.

Тому звідки переконання, що, отримавши під контроль ГТС, «Газпром» буде виконувати свої зобов’язання? Так само, як він ігнорує обов’язки по транзиту, буде ігнорувати решту.

— А є гарантії, що українська труба не буде пустою, якщо ми проігноруємо «Газпром» у питанні управління ГТС?

— З введенням Північного потоку, Блакитного потоку, першою ниткою «Ямал — Європа», а також беручи до уваги недовантаженість української ГТС, вже сьогодні «Газпром» має 142 мільярди метрів кубічних надлишкових трубопровідних потужностей (це дорівнює вихідній потужності української ГТС). Проте минулого року 85 мільярдів метрів кубічних російського газу пройшло транзитом через Україну.

•  Для «Газпрому» важливий український напрямок транзиту через підземні сховища газу. Вони не існують самі по собі. Потрібна труба, щоб до них підійти і з них вийти. Без підземних сховищ газу «Газпром» не може забезпечувати стабільність постачання газу в Європу. Будуй не будуй альтернативні потоки, хоч Північний, хоч Південний, хоч «зелений» — там немає підземних сховищ газу. До слова, «Ямал — Європа» теж їх не має. І вже були прецеденти, коли «Ямал — Європа» зупинявся на регламентні роботи і постачання газу в Німеччину припиняли.

Проблема в тому, щоб український уряд провів реформу газотранспортної системи України. Перетворив її із чорної скриньки, якою вона сьогодні є, в зрозумілий та прозорий суб’єкт господарювання, який є партнером європейських компаній.

Газовий світ і газовий бізнес сильно змінилися від кінця 1990-х — початку минулого десятиліття. В той час «Газпром» як постачальник справді задавав правила гри. Нинішній же газовий ринок — це ринок покупця. Це конкурентний ринок, де є багато варіантів. Європейські країни інтегрують національні газові сектори. І 2015 року в Євросоюзі вже буде інтегровано газову інфраструктуру. «Газпром» стрімко втрачає свої позиції через відсутність гнучкої цінової політики. Він уже став об’єктом критики в самій Росії. Якщо не цього, то вже наступного року він точно поступиться за обсягами постачання газу в Європу Норвезькому Статойлу.

Навколо «Газпрому» тривають гарячі дискусії в Росії щодо перспектив його трансформації. Усі бачать, що та модель, за якою він працює, заводить в глухий кут. Тому зосереджуватися на «Газпромі», коли в нього така ситуація, дуже ризиковано: невідомо, де потім опиниться наша ГТС.

— Ви сказали, що ідея консорціуму повинна вже піти на смітник історії, а яка нова альтернатива?

— Треба зробити ту роботу, яку впродовж останніх чотирьох років уникала українська сторона (після підписання Брюссельської декларації): реформувати «Нафтогаз» у нормальну європейську компанію, як це було зроблено в країнах Центральної та Східної Європи. За таких умов наша газотранспортна система стає привабливою для партнерства.

З’явився новий сегмент бізнесу на постачанні газу зі спотового ринку в Україну. Це момент, який свідчить про те, що відбулися переламні процеси на енергетичному ринку. Тому наш інструмент, маємо на увазі «Нафтогаз», треба пристосувати до цих умов.

Зараз «тягають» по кількасот мільйонів кубометрів зі спотового ринку в Україні. Звичайно, це поки що несерйозні цифри. Але є перспектива до зростання. Вже на наступний рік йдеться про кілька мільярдів кубометрів газу з Європи в енергетичному балансі України. Але будь-який європейський партнер не захоче розвивати стосунки з таким «Нафтогазом», яким він зараз є: незрозумілий, переобтяжений боргами та зобов’язаннями. І газотранспортна система, яка є складовою, по суті, чорної скриньки під назвою «Нафтогаз», стає заручником цих процесів.

— Тобто альтернатива консорціуму — це сучасна прозора бізнес-модель?

— Альтернатива — це прозора модель європейського зразка газотранспортної компанії, моделі незалежного оператора газотранспортної системи. Така як, наприклад, у Польщі — Газ Систем, у Словаччині — Іюстрім.

•  А від ідеї тристороннього консорціуму треба відмовлятися і то негайно. Вона ні разу за 11 років не увійшла у якусь практичну площину. Росіяни натомість дуже швидко зреагували на двосторонній консорціум: у жовтні 2002 року (через півроку після підписання Петербурзької декларації про тристоронній консорціум) було зареєстровано спільне українсько-російське підприємство під назвою «Консорціум з управління та розвитку ГТС України». Воно, по-моєму, ще й сьогодні живе. Але ж це зовсім не те, про що йшлося в Петербурзькій декларації.

Тому недаремно в березні 2009 року у Брюсселі йшлося про необхідність реорганізації «Нафтогазу» за європейським зразком. Якби це стали робити одразу, ми б уже забули про всі ці проблеми і вийшли із заздалегідь безвихідної площини консорціумів. Тим більше, що Європа ніколи не ставила вимог про встановлення контролю над ГТС України якимись європейськими компаніями чи про перегляд форми власності — те, що постійно ставить перед нами російська сторона.

— Влада це розуміє?

— Українська сторона вже зробила певні кроки. Поки що вони — більше на папері. Наприклад, компанія «Ернст енд Янг» буде розробляти проект реорганізації «Нафтогазу». Минулого року дочірнє підприємство «Нафтогазу» «Укртрансгаз» було трансформовано в ПАТ — публічне акціонерне товариство. Тепер потрібно привести у відповідність те, що на папері, і те, що в реальності є. Поки що це не кроки — лише піднято ногу, щоб зробити крок.

Алла ДУБРОВИК, Микола СІРУК, «День»

Comments