Як покращити бізнес-клімат

опубліковано 30 серп. 2012 р., 11:12 Столичний діловий портал

Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ: Зменшення кількості перевіряльників для бізнесу — це питання політичної волі...

В Україну приїхала чергова місія Міжнародного валютного фонду (МВФ). За офіційною інформацією, фахівці Фонду пробудуть в Києві до 5 вересня і за цей час обговорять з владою основні макроекономічні показники державного бюджету на 2013 рік, проведення реформ енергетичного сектору та програм соціальної допомоги. Утім, як повідомляють близькі до переговорного процесу джерела «Дня», це ще не весь список. Мовляв, порушуватиметься й питання перегляду показників бюджету на цей рік, бо схоже, що економічна ситуація в країні, попри всі оптимістичні рапорти найвищого керівництва, не вселяє в іноземних фахівців оптимізму. Тож кожна зі сторін чекає цього візиту з нетерпінням. Україна традиційно розраховує отримати підтвердження готовності Фонду виділити черговий транш кредиту, а МВФ — що наша держава дотримається взятих на себе обіцянок щодо поліпшення своїх фінансових справ. Щоправда, поступливість з обох сторін поки що важко прогнозувати. Адже одна з основних вимог Фонду — приведення тарифів до економічно обѓрунтованого рівня — лишається невиконаною, а перегляд газового контракту з Росією (що могло би посприяти цьому) ще лишається під питанням. У таких умовах на тлі несприятливих звісток зі світових ринків (скорочення попиту на основну експортну вітчизняну продукцію), та ще й напередодні парламентських виборів, багато запитань виникає щодо економічної стабільності української фінансової системи. Чи витримає все це навантаження гривня? Чи планується зміна системи бюджетних дотацій? Коли зростуть тарифи? Про всі ці фактори ризику для вітчизняної економіки та протидію їм в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів перший віце-прем’єр-міністр України Валерій ХОРОШКОВСЬКИЙ. Днями його призначили керуючим від України в Раді керівників Світового банку та відповідальним в уряді за координацію роботи із забезпечення взаємодії міністерств із місцевими органами виконавчої влади й органами місцевого самоврядування.

Під час півторагодинної бесіди Валерій Іванович не уникав питань, які хвилюють бізнес сьогодні, як от боротьба з виведенням податків у офшори та можливість появи фінансової міліції. Хоча й традиційно залишився обережним у формулюваннях. Але при погодженні інтерв’ю (за попередньою домовленістю) ці питання з кінцевого варіанту тексту зникли... Схоже, навіть обговорення деяких питань є для держчиновників сьогодні неприпустимою розкішшю.

— В уряді ви відповідаєте за європейську інтеграцію України. На вашу думку, головний виграш України від євроінтеграції варто шукати в економічній чи соціально-політичній площині?

— Я прихильник європейської інтеграції України, більш того — я вірю в її успішність. Якби не вірив — не займався би цим питанням в уряді. Вступ до ЄС — це, в першу чергу, соціокультурні цінності, і вже потім — економіка. Тому європейський вибір України — це вибір стилю життя.

— Чого очікуєте від візиту до України місії МВФ, який має відбутися на початку вересня?

— Головне очікування від приїзду місії Фонду — продовження діалогу щодо виділення чергового траншу кредиту в рамках існуючої програми. Питання для обговорення також відомі: макроекономічні показники на 2013 рік, тарифи на житлово-комунальні послуги та більш гнучкий валютний курс. Всі зазначені теми вже проговорювалися, і цього разу я запропонував зосередитися на макроекономічних показниках на наступний рік. Адже від розуміння, яким буде бюджет 2013 року, залежить можливість продовження кредитування в рамках існуючої програми.

— Президент України заявив, що тарифи на житлово-комунальні послуги 2013 року не підвищуватимуться. Як у такому разі розраховувати на продовження фінансування з боку МВФ, адже саме тарифне питання є одним із ключових?

— Головне для нас — не отримати гроші, а підтвердити можливість доступу до кредитних ресурсів МВФ. Чому це важливо? Тому що на фоні несприятливої зовнішньоекономічної кон’юнктури Україна повинна мати у запасі цей кредитний резерв. Скористається вона ним чи ні — залежатиме від ситуації.

Що ж до тарифів на житлово-комунальні послуги, то це питання вимагає системного підходу. Не можна просто взяти і вдвічі підвищити тарифи. Адже це не сприятиме здійсненню реформ у сфері ЖКГ, а тільки викличе кризу неплатежів.

Спочатку уряд повинен виконати «домашню роботу»: зменшити втрати при транспортуванні тепло- та енергоносіїв, застосувати енергозберігаючі технології, розробити систему адресної соціальної допомоги. Тільки після цього можна буде підходити до питання збільшення тарифів. Наразі ж воно не на часі.

Разом з тим, уряд працює над приведенням тарифів до рівня собівартості без перекладення подорожчання на плечі споживачів.

«УГОДУ ПРО ВІЛЬНИЙ ТРАНЗИТ ЕНЕРГОНОСІЇВ ТЕРИТОРІЄЮ КРАЇН СНД ПІДПИШУТЬ НЕ РАНІШЕ БЕРЕЗНЯ 2013 РОКУ

— Зона вільної торгівлі з СНД запрацює з 23 вересня 2012 року. А коли, на ваш погляд, буде підписано додаткову угоду про вільний транзит енергоносіїв територією країн СНД?

— Підписання цієї угоди — одне з ключових завдань для уряду. Адже таким чином ми зможемо відкрити доступ до середньоазійського газу. Переговорний процес може зайняти півроку. Тому підписання додаткової угоди про вільний транзит енергоносіїв територією країн СНД може відбутися не раніше березня 2013 року.

— Чи досягнуто домовленості з турецькими компаніями про їхню участь в українських енергетичних проектах, наприклад, в LNG-терміналі?

— Сьогодні розробляються чотири спільні з Туреччиною проекти в сфері енергетики. Перший і ключовий — партнерство в будівництві LNG-терміналу на Чорноморському узбережжі України. Очікуємо, що в рамках інвестиційного конкурсу, який відбудеться в найближчі два місяці, серед учасників будуть і турецькі компанії.

Крім того, турецька сторона запропонувала Україні приєднатися до створення нового терміналу на території Туреччини. Ключовими партнерами тут виступають Турецька державна компанія Botas (аналог українського «Нафтогазу») та приватна компанія Egagas, яка володіє одним із чинних LNG-терміналів в Туреччині.

Також Україна активно співпрацює з Туреччиною в сфері вивчення можливостей транспортування газу з території Туреччини на територію України та участі України в перспективному азербайджансько-турецькому проекті TANAP, який є аналогом відомого Nabucco, але перебуває на стадії підписання договорів про створення консорціуму для реалізації проекту TANAP.

Ми відкриті і для спільних енергетичних проектів на території України, які включають роботу як на внутрішньому енергетичному ринку, так і на зовнішньому з використанням газотранспортної системи України.

— Під час останнього візиту місії МВФ її голова Кріс Джарвіс закликав уряд відмовитися від практики використання пільг для окремих галузей економіки. Чи готова країна до такого кроку? Якщо так, коли він буде зроблений?

— Бюджетні пільги для окремих галузей скорочувати треба — це правильний сигнал. Тільки так можна отримати пряме, а не трансфертне ціноутворення та зрозуміти, яка галузь конкурентна, а яка — ні. Але для уряду іноді важливі інші, неекономічні фактори при здійсненні політики дотування, наприклад, зайнятість населення. До того ж не так багато галузей субсидується, тому відмовлятися від цього треба поступово.

— А які галузі потребують зменшення бюджетних субсидій?

— Головні бюджетні реципієнти, наприклад, це вугільна галузь, підприємства АПК. Утім, аналіз показує, що суми субсидій для агросектору в порівняні з іншими країнами незначні. А щодо вугільної галузі, то уряд розробив і реалізує програму з передачі збиткових шахт в концесію. Ці дії мають призвести до зменшення навантаження на бюджет. Але для розвитку потрібно не тільки скорочувати витрати, але й активно нарощувати економічний потенціал.

«ІНША ПОЛІТИЧНА СИЛА, ЯКБИ ВОНА ПЕРЕБУВАЛА ПРИ ВЛАДІ, ДІЯЛА Б САМЕ ТАК, ЯК НИНІШНЯ ВЛАДА»

— А настільки це віддалена перспектива?

— Україна постійно живе в ситуації політичної невизначеності, і це стримує швидкий перехід до постіндустріальної економіки. До цього додається несприятлива зовнішня кон’юнктура, європейська криза, і в комплексі все це не дозволяє проводити економічні реформи швидкими темпами. Будь-які реформаторські дії наражаються на критику політичних опонентів. Хоча інша політична сила, якби вона перебувала при владі, діяла б саме так, як нинішня влада, бо зволікання з проведенням реформ може коштувати економіці ще більше.

— Ви порушили питання щодо реформ. Які з них, на ваш погляд, найбільш ефективно впроваджуються?

— По-перше, це реформа кримінальної юстиції. Я розумію, що люди цього ще не відчули, але прийняття нового Кримінально-процесуального кодексу, який почне діяти в листопаді 2012 року — це, без перебільшення, революційна подія. Особливо якщо ця реформа знайде своє продовження в реалізації нових редакцій Законів «Про прокуратуру» та «Про адвокатуру».

Реформа митної сфери відбувається успішно, і велика заслуга в цьому — прийняття нового Митного кодексу. Звичайно, ще багато треба зробити, наприклад, завершити роботу над створенням електронної митниці. Але затримки з її впровадженням — це не стільки вина митників, скільки відсутність достатнього бюджетного фінансування, а також блокування запровадження електронного документообігу цілою низкою державних структур. Вони не поспішають переходити на електронне врядування.

Крім того, від бізнесу чую менше критики на адресу митної служби, але, на жаль, повністю позбавитися корупції на кордоні ще не вдалося.

«КОРУПЦІЯ ЗНИКАЄ, КОЛИ НЕМАЄ ЗА ЩО ДАВАТИ ХАБАР... І ЦЕ ЗАВДАННЯ В ПЕРШУ ЧЕРГУ ДЛЯ УРЯДУ І ПАРЛАМЕНТАРІВ, А ВЖЕ В ДРУГУ — ДЛЯ ПРАВООХОРОНЦІВ»

— А як гадаєте, чому в Україні так важко боротися з корупцією, незважаючи на нове антикорупційне законодавство? Наприклад, в Грузії вирішили це питання. Можливо, нам варто перейняти досвід цієї країни?

— Коли мене запитують: «Як подолати корупцію?», у мене тільки одна відповідь: корупція зникає, коли немає за що давати хабар, тобто треба мінімізувати людський фактор при вирішенні важливих для громадян та бізнесу питань. І це завдання в першу чергу для уряду і парламентарів, а вже в другу — для правоохоронців. Зверніть увагу на кількість справ за корупцію та хабарництво за останні роки. І фігуранти цих справ високопосадовці, і вироки серйозні, а загальний рівень корупції не зменшився. Отже, цього не достатньо. Крім зміни законодавства має ще працювати принцип невідворотності покарання.

В Грузії корупція була не менша, аніж у нас. Але досить швидко її викорінили. Як саме? Як я і говорив: колективною роботою всіх гілок влади та жорсткою відповідальністю за протиправні дії.

МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.

 

— В яких ще сферах ви бачите успіхи в проведенні реформ?

— Адміністративна реформа почалася, і це крок у правильному напрямку. Але поки що втішилися лише зменшенням та структуруванням кількості державних установ. Потрібно негайно переглянути функції і відмовитися від невластивих повноважень. Крім того, вважаю, що чиновників має бути набагато менше.

Багато позитивного принесла й дерегулятивна реформа. Але умови ведення бізнесу треба спрощувати і надалі. На останньому засіданні уряд прийняв проект Закону про чергове скорочення дозволів та сертифікатів для ведення підприємницької діяльності. Його має ще підтримати парламент. Але на сьогодні головна проблема взаємин бізнесу і влади перебуває в площині непрогнозованості кількості перевірок та перевіряючих органів, а також слабкості судової системи.

— А що ж заважає зменшити кількість цих перевіряльників, адже проблему всі розуміють?

— Зменшення кількості перевіряльників — це питання політичної волі та спільних дій усіх силових органів. У цьому напрямку зроблено крок в Кримінально-процесуальному кодексі України, де всі економічні злочини звели під нагляд одного органу — Міністерства внутрішніх справ України. І тепер — це завдання міністра, аби всередині міністерства не породжувалася нова система корупції.

— Без яких реформ подальший розвиток економіки та країни взагалі неможливий?

— Без дерегуляції, поліпшення інвестиційного клімату та реформи соціальної сфери (пенсійна і запровадження медичного страхування). Саме ці реформи дозволять закласти фундамент для бездефіцитного бюджету.

«ДО КІНЦЯ РОКУ ГРИВНІ НІЧОГО НЕ ЗАГРОЖУЄ»

— Зараз багато говорять про нестабільність гривні, що, мовляв, після виборів вона значно девальвує, і фінансова система України опиниться в критичному стані. Ваш коментар.

— Соціологічні опитування дійсно показують, що українці не дуже довіряють гривні. Попередній досвід для цього давав їм підстави. Я можу запевнити, що до кінця року гривні нічого не загрожує. А подальша ситуація великою мірою залежатиме від того, як розвиватиметься ситуація на зовнішніх ринках. Щоб мінімізувати зовнішній фактор, уряд сьогодні готує низку заходів, аби підтримати внутрішній ринок: інфраструктурні проекти і масштабну модернізацію ЖКГ. Ці заходи мають дуже позитивний стимулюючий вплив на економіку та незначний інфляційний вплив.

— Чи планується змінювати систему підтримки експортерів?

— Так. Уряд уже розробив і передасть на розгляд парламенту Закон про створення Агентства з підтримки експорту. Сподіваюся, що до кінця цієї парламентської сесії його ухвалять. Агентство надаватиме державні гарантії експортерам для отримання інвестицій та просування своєї продукції назовні.

— Зважаючи на свій потужний економічний досвід, скажіть, як Україна може подолати проблему трансфертного ціноутворення?

— Податкова служба за рахунок аналітичних продуктів чітко бачить утворення всіх цих трансфертних цін та схем. Потрібно запровадити поняття «звичайної ціни», аби їх перекрити, і законодавчо визначити країни-офшори, куди ці кошти ідуть, та оподатковувати операції з цими країнами.

— Якщо про всі ці схеми знають податківці, то логічно припустити, що саме вони і не допрацьовують?

— Та ні. За вашою логікою, податкова має ще більше душити бізнес. Але це неоднозначне питання. Адже такі схеми бізнес застосовує, аби в нинішній непростій економічній ситуації взагалі існувати. Тому, я вважаю, для подолання цієї проблеми треба максимально спростити податкову систему і розвивати культуру сплати податків. В іншому разі дійдемо то того, що в майбутньому бізнес-активність буде на край низькому рівні.

— Якби ви були бізнесменом-початківцем, чи ризикнули б сьогодні відкривати свій бізнес? Якщо так, то в якій сфері?

— Я завжди ризикував би, бо ніколи не буває сприятливого чи несприятливого часу для започаткування бізнесу. Коли починав у 1990-ті роки, то не було ні податкової, ані митної системи. Був «дикий» ринок із досить високими ризиками миттєво втратити, як і миттєво заробити. Якщо людина за характером бізнесмен, то не важливо, коли починати бізнес. Чим би займався — не знаю. Єдине, що точно не брав би на себе ті ризики, які були в 1990-ті. Мабуть, це пов’язано з віком.

«ЯКЩО РОСІЙСЬКІ БІЗНЕСМЕНИ ГОТОВІ ВКЛАДАТИ В РОЗВИТОК УКРАЇНИ КОШТИ, ТО ЦЕ ДОБРЕ»

— Чи підтримуєте ви думки експертів, які попереджають про те, що в Україні починається значна активізація російського капіталу? Зокрема, кажуть, значну частину своїх капіталів має намір вкласти російський політик-бізнесмен Михайло Прохоров. Чи не вбачаєте ви ризику експансії російського капіталу найближчим часом?

— Інвестиції зайвими не бувають. Якщо російські бізнесмени готові вкладати в розвиток України кошти, то це добре. А коли говорити про Прохорова, то він працює, зокрема, й у високотехнологічних сферах. І якщо вкладатиме кошти у розвиток цих сфер в Україні, то такі починання будемо тільки вітати.

— Проте, як показує досвід інших країн, російський капітал, крім економічних, має ще й політичні цілі.

— За інвестиції сьогодні йде жорстка конкуренція. Вони залишаються в країні — фабрики чи заводи не можна вивезти. Якщо йдеться про будівництво нових підприємств, про розвиток нових високотехнологічних сфер — це добре. За великим рахунком, приватизовано може бути все, але держава не має втрачати контрольної функції. Вона має визначати і контролювати правила гри. І якщо всі державні інституції працюють професійно і патріотично, ризиків можна уникнути.

— Валерію Івановичу, чому ви відмовилися від приєднання до будь-якої політичної партії? З чим пов’язана ваша аполітичність?

— Із моїм рішенням працювати у виконавчій владі. Це цікава і динамічна робота, як на мене.

— А ви думали про створення власної політичної сили?

— Наразі ні. Це потребує багато часу, осмислення та внутрішнього настрою.

«НАЙБІЛЬШИЙ МІНУС — ЩО ЗА 21 РІК ТАК І НЕ ЗРОБИЛИ СТРИБКА В РОЗВИНУТЕ ЕКОНОМІЧНЕ МАЙБУТНЄ»

— Україна відсвяткувала 21-шу річницю незалежності. Що за ці роки нам вдалося найкраще, а що залишилося найбільшим мінусом?

— Безумовний позитив, що ми без жодних кривавих протистоянь відбулися як країна. А найбільший мінус — що так і не зробили стрибка в розвинуте економічне майбутнє, яке додало б розуміння цілісності нашій державі та внутрішньої гордості українцям за самих себе. Але я думаю, що це попереду і ми цього досягнемо.

Наталія БІЛОУСОВА, «День»


Comments