Огляди, коментарі, статті


Торгові та бюджетні примари асоціації з ЄС

опубліковано 21 серп. 2013 р., 00:12 Столичний діловий портал

Фактична блокада українського експорту — ніщо інше, як силова спроба Кремля утримати офіційний Київ від підписання Угоди про асоціацію з Євросоюзом. І зрозуміло, що надалі, з наближенням саміту у Вільнюсі, силовий тиск посилюватиметься. Враховуючи норов північно-східного партнера/друга/брата (кому що ближче), серед інструментів такого тиску може бути майже що завгодно.

   Через настільки жорстке примушування до інтеграції з Митним союзом на Банковій і Грушевського зобов'язані відкинути найменші сумніви щодо підписання Угоди про асоціацію. Якщо співпраця з Євросоюзом у листопаді заморозиться, в російський полон доведеться здаватися на вельми кепських умовах. Тоді справа однією ГТС навряд чи обмежиться.

   Так, асоціація з ЄС не гарантує, що зніме усі "болячки" України швидко, як рукою. Більше того, зміни можуть виявитися й досить неприємними та болючими, але зрештою нададуть у тому числі й вітчизняній економіці шанс на структурне одужання. І тут хоч якесь, але є право вибору. В "євролікарню" Київ дубиною не заганяють. На відміну від "східного госпіталю".

   Критики ідеї асоціювання з Євросоюзом досить часто малюють чорними фарбами економічні перспективи України, якщо угоду в листопаді таки буде підписано та після цього реалізовано (у т.ч. той її варіант, проект якого поточного тижня оприлюднив Кабмін). Мовляв, через створення зони вільної торгівлі (ЗВТ) загине чимало вітчизняних галузей, а наш ринок "затопить" потік більш конкурентоспроможних європейських товарів. Звідси ще дюжина ризиків (про користь для споживачів — зниження цін — зазвичай не говориться), зокрема, для держбюджету (зменшення доходів через зниження, а то й повне "обнуління" мит і т.ін.) та платіжного балансу (зростання від'ємного сальдо торгівлі товарами тощо). Але "євронедоброзичливці" систематично замовчують кілька важливих речей.

   По-перше, йдеться про короткострокові ризики, які об'єктивно існують. І попри свій "поглиблений і всеохоплюючий" характер, ЗВТ не почне діяти блискавично — для низки секторів перехідний період розтягнений до десяти років (якщо говоримо, скажімо, про АПК, автомобілебудування). Тобто часу на адаптацію — під зав'язку, може, навіть забагато, було б бажання ним скористатися.

   "Конкурентоспроможні підприємства одразу ж зможуть скористатися перевагами Угоди про асоціацію, в той час як прибутковість інших підприємств на першому етапі може знизитися через посилення конкуренції. Але після його завершення та пристосування до нових правил ринку такі підприємства теж зможуть скористатися перевагами угоди", — вважає директор департаменту зовнішньої політики Міжнародного центру перспективних досліджень Олена Захарова.

   Як приклад фахівець наводить ситуацію в харчовій промисловості. Конкуренція на ринку може стати гострішою через зниження ввізного мита на харчову продукцію в середньому з 9,7 до 3,6% упродовж десяти років. Це й при тому, що в підприємств з'являться витрати для здійснення переходу на європейські стандарти та подальше їх дотримання. Але вже згодом стануть відчутні переваги нульових ввізних мит в ЄС на майже всі товари, що не охоплені тарифними квотами (а це близько 85% тарифних ліній), запровадження тарифних квот із нульовою ставкою в межах квоти для експорту в ЄС цукру, сиропів, соків, інших харчових продуктів.

   По-друге, насправді не такий страшний чорт — зниження саме митних доходів бюджету, як його часто малюють, переконаний директор департаменту податкової політики та моніторингу Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень Артем Рудик.

   "Надходження від ввізного й вивізного мита становлять близько 13–14 млрд грн на рік. Це лише приблизно 3% усіх доходів. При цьому частка платежів з європейських товарів — майже 40% зазначеної суми. А скасування мит відбудеться не по всіх статтях і не одномоментно. Слід також зважати, що мито є не так фіскальним, як регулюючим/обмежувальним/
протекціоністським інструментом. Якщо від нього відмовляємося, це крок уперед для всієї економіки. Мій прогноз: якщо і буде падіння митних надходжень, воно буде незначним і перекриється пожвавленням торгівлі та поліпшенням загальної економічної ситуації в Україні", — констатує експерт.

   Недоотримання митних платежів може компенсуватися збільшенням акцизних доходів, податку на прибуток, податку з доходів фізичних осіб тощо — за рахунок лише зростання обсягів імпорту та розширення бізнесу імпортерів в Україні. Крім того, українські фіскальні органи отримають змогу більше коштів перераховувати до держбюджету завдяки хоча б тіснішій співпраці з європейськими колегами. Це має не лише сприяти ефективній реалізації нещодавно ухваленого закону про трансфертне ціноутворення, а й у принципі викорінити таке досить "дивне" явище в зовнішній торгівлі, коли європейські митниці фіксують одні обсяги імпорту в Україну, а вітчизняні — інші (в проекті угоди є окремий розділ, присвячений боротьбі з ухилянням від оподаткування).

   "До конкретних оцінок підсумкового бюджетного сальдо слід ставитися дуже обережно, бо зробити якісні розрахунки складно з огляду на залежність від величезної кількості чинників і сценаріїв. Якщо говорити про ті ж мита, то очікувати апокаліптичних сценаріїв недоречно хоча б з урахуванням їх розміру (відносно незначного. — Ред.), який був встановлений на більшість європейських товарів після вступу України до СОТ. Апокаліпсис в українській економіці настане, якщо взагалі нічого не робити в державі", — наголошує керівник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ігор Бураковський.

   Якщо ж продовжити лінію державного бюджету України, але вже в контексті його видатків, варто враховувати очікуване підвищення прозорості державних закупівель завдяки імплементації Угоди про асоціацію, оптимізації системи держдопомоги для нежиттєздатних галузей і окремих підприємств, на які витрачаються мільярди, а ефект як для економіки, так і для громадян практично нульовий (натомість на цьому озолочуються обрані). З огляду на це навіть гіпотетичне коригування дохідної частини бюджету в "мінусовий" бік (якщо воно буде) не матиме критичного значення, бо не буде потреби у штучно роздутих і неефективних видатках. Нагадаємо, що перерозподіл ВВП через держбюджет в Україні і так завеликий, як для економіки, що розвивається.

   "Ефект від практичної реалізації Угоди про асоціацію може бути відчутний для бюджетної сфери. Але це залежатиме передусім від результативності боротьби з корупцією. Україна вже не перший рік гармонізує власне законодавство з європейським. Дещо показовим тут є урядовий законопроект "Про державну допомогу суб'єктам господарювання" (№2749 від 5 квітня 2013 р.), який, незважаючи на прогресивність і прагнення привести наші законодавчі норми у відповідність з європейськими стандартами, містить деякі корупціогенні норми, як-то критерії надання державної допомоги", — зазначає керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський.

   По-третє, якщо аналізувати перспективи платіжного балансу, було б дивним не враховувати ту обставину, що навіть якщо стан торгівлі товарами погіршиться, його може з лихвою перекрити профіцит фінансового рахунку, який зросте завдяки збільшенню іноземних інвестицій внаслідок послідовної імплементації Угоди про асоціацію. Як наслідок, української продукції стане більше й на третіх ринках, а торговельний баланс поступово врівноважиться. Головне — адекватні темпи реформувань.

   До того ж  не варто недооцінювати українських експортерів. Хоча багатьом галузям до єврорівня ще рости й рости, дедалі впевненіше проникнення навіть вітчизняної агропродукції (і це в Європу з її багатомільярдними дотаціями для АПК) сигналізує, що не така вже Україна безпорадна й безсила, як декому хотілося б. За умов же загострення конкуренції на вітчизняному ринку інстинкт самозбереження та наполегливість мають лише посилити нашу економіку.

   Серед ризиків і для держбюджету, і для платіжного балансу часто-густо називається можлива негативна реакція країн Митного союзу на асоціювання України з ЄС. Слід визнати, що у східних партнерів об'єктивно є потреба захистити свої ринки від реекспорту з України європейських товарів. Проте А.Рудик закликає не драматизувати можливих наслідків. "У бюджетному вимірі теоретично може йтися про зменшення надходжень від вивізного мита. Проте воно застосовується до обмеженої групи товарів — соняшникова олія, шкіра тварин, брухт металів і т.ін. Ця сума незначна — 100–200 млн грн. Тобто для бюджету вона не відіграє помітної ролі. Якщо ж ми говоримо в цілому про погіршення та навіть замороження відносин, імпорту, то це, звичайно, може вдарити. Але варто розуміти, що торгові війни невигідні самій Росії. Мені здається, ніхто не піде на те, щоб заморозити поставки в Україну", — зауважує експерт.

   Більше того, можна додати, що інтенсифікація процесів інтеграції України з Євросоюзом підвищить привабливість вітчизняної економіки для росіян з погляду не лише збуту товарів, а й інвестицій. Це доводить, зокрема, досвід країн Балтії.

   Про це вже неодноразово говорилося, проте не зайве буде ще раз наголосити.

   Угода про асоціацію з ЄС (або, якщо хочете, вибір між нею та Митним союзом) — питання цивілізаційного вибору для України. Підходити до цього питання тільки з суто економічними підрахунками не зовсім доречно хоча б з огляду на примарну точність різноманітних прогнозів. Кожен рахує по-своєму. І в кожного може бути своя правда та навіть істина.

   Тут можна пригадати хоча б результати дослідження, проведеного під егідою Євразійського банку розвитку, в якому брали участь у тому числі Інститут економіки та прогнозування НАН України та Інститут народногосподарського прогнозування Російської академії наук. За їх оцінками, інтеграційний ефект від зближення з Митним союзом для України у перспективі може становити 6%, тоді як асоціація з ЄС може зменшити український ВВП на 1,5% через зниження торгового обігу з росіянами, білорусами, казахами.

   Водночас згідно з дослідженням Інституту економічних досліджень та політичних консультацій (підтримувалося Світовим банком і Фондом "Відродження"), вступ України до Митного союзу призведе до скорочення добробуту в Україні на 0,5% у середньостроковій і на 3,7% — у довгостроковій перспективі. Проста зона вільної торгівлі з ЄС сприятиме підвищенню добробуту на 1,3% у середньостроковій і на 4,6% — у довгостроковій перспективі. Глибока і всеосяжна ЗВТ може підвищити добробут на 4,3% у середньостроковій і на значні 11,8% — у довгостроковій перспективі.

   Враховуючи хоча б статус зазначених інституцій, ставити під сумнів якість їх аналізу дивно. Хто, що і як рахує та ще й прогнозує — річ досить суб'єктивна. Особливо в країні (країнах), де навіть статистика — річ досить гнучка. Велике значення в контексті зовнішніх інтеграційних процесів має не лише результат, а й сам процес. Варто зважати, що з боку ЄС у переговорах з Україною меркантильні інтереси лобіюються нехай і з певними хитрощами та латентним тиском, але без "ударів дубиною по голові". Меж пристойності хоч якихось, але дотримуються. Чого не скажеш про Митний союз.

   Оцінки поточних дій Кремля від найвищих посадових осіб на кшталт того, що "не слід зараз ці проблеми штучно роздмухувати і штучно перебільшувати", викликають і подив, і сум'яття, і сміх, і гнів, і… цікавість. Бо ж далі мусить бути тільки цікавіше.

Джерело: Дзеркало тижня

Рада підприємців при КМУ.

Опубліковано брошуру про майбутню зону вільної торгівлі між ЄС та Україною

опубліковано 10 лип. 2013 р., 00:38 Столичний діловий портал

Представництво Європейського Союзу в Україні, разом з Міністерством закордонних справ України та Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, опублікували українську версію путівника щодо Поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між ЄС та Україною. 

 

http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/images/content/news/dcfta_brochure.jpg

 

Брошура націлена на те, аби дати читачам належне розуміння змісту розділів Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, які стосуються створення поглибленої та всеохоплюючої зони вільної торгівлі (ПВЗВТ).

Угода про асоціацію між Україною та Європейським Союзом є однією з найамбітніших двосторонніх угод, які укладав будь-коли Євросоюз.

ПВЗВТ надасть Україні ефективні інструменти та можливості для модернізації її торговельних відносин та економічного розвитку, а також та поглиблення торгівельних відносин з ЄС, який є одним із ключових торгівельних партнерів України.

Брошура надає розуміння основних положень ПВЗВТ, інструментів їх реалізації, основних переваг, які отримають українські виробники та експортери після набуття Угодою чинності, а також розуміння того, які зміни відбуватимуться у законодавстві України, зокрема у сфері стандартизації, санітарних та фітосанітарних заходів тощо.

Брошура має стати неодмінним інструментом для тих, хто хоче дізнатися більше про зміст Угоди про асоціацію.

 

Брошуру можна завантажити тут http://eeas.europa.eu/wel/images/doc_icons/f_pdf_16.gif

Органіка в тренді

опубліковано 20 черв. 2013 р., 02:01 Столичний діловий портал


В Україні активно розвивається виробництво органічних продуктів

Стартом до початку здорового способу життя є харчування продуктами, вирощеними природно — без застосування будь-яких хімдобрив. Адже сьогодні треба не тільки вживати більше фруктів, овочів, злаків, а й цікавитися безпекою харчових продуктів: дізнаватися про те, як вони були вирощені і в яких умовах. Тож “Хрещатик” вирішив дослідити це питання та з’ясувати, які нині в Україні справи з органічною продукцією.
   
Довідка
За даними Федерації органічного руху України, наша держава посідає 21-е місце серед світових країн-лідерів органічного руху. Частка сертифікованих органічних площ серед загального об’єму сільськогосподарських угідь складає майже 0,7 %. При цьому Україна — на першому місці в східноєвропейському регіоні щодо сертифікованої площі органічної ріллі й спеціалізується переважно на виробництві зернових, зернобобових та олійних культур. Крім того, в нашій державі сертифіковано 300 тис. га дикоросів.
Сучасний внутрішній споживчий ринок органічних продуктів в Україні почав розвиватись з 2006—2007 рр., склавши: у 2007 році — 500 тис. євро, в 2008 — 600 тис. євро, 2009 — 1,2 млн євро. 2010-го цей показник зріс до 2,4 млн євро, у 2011 р. — до 5,1 млн євро, а в 2012 році — до 7,9 млн євро.


    Зараз суспільство всього світу приділяє значну увагу здоров’ю, піклуванню про навколишнє середовище. Україна також не стоїть осторонь — все частіше люди починають замислюватися над тим, що вони їдять та п’ють. Споживач зацікавлений у якісних і безпечних продуктах — відтак, останнім часом ринок органічної продукції стрімко розвивається. Тому розглянемо більш детально, що ж це таке — органічне виробництво?

    Органічний статус

    Органічне виробництво — це цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, яка поєднує в собі найкращі практики з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання тварин та метод виробництва, який відповідає визначеним вимогам до продуктів, виготовлених з використанням речовин та процесів природного походження. Органічна продукція несе в собі результат сертифікованого органічного виробництва. І тут все йде за ланцюжком: органічна сировина для виготовлення органічних продуктів харчування надходить із перевірених джерел. В ґрунт, на якому вирощуються сільськогосподарські культури, впродовж трьох років заборонено вносити будь-які речовини хімічного походження. Тільки по закінченні цього періоду продукція отримує статус органічної. Так, у сільському господарстві рослини вирощують без використання мінеральних та хімічних добрив (гербіцидів, пестицидів та ін.). Для боротьби зі шкідниками застосовують фізичні та біологічні методи: ультразвук, шуми, світло, пастки, температурні режими. Більшість сільгоспробіт виконують вручну, щоб не пошкодити рослини. У тваринництві ж особливу увагу приділяють кормам — вони мають бути без консервантів, стимуляторів росту та збудників апетиту. Для тварин створюють безстресові умови утримання та транспортування. У виробництві органічних продуктів застосовують технології, які допомагають зберегти максимум поживних речовин. Для цього повністю відмовляються від ароматизаторів, барвників, консервантів та генетично модифікованих організмів. Заборонені рафінування, мінералізація та інші прийоми, які вбивають поживні властивості продукту. Окремі вимоги встановлено навіть до утилізації продукту. Так, матеріал, який використовують для пакування екологічно чистого продукту, має бути виготовлений з натуральної сировини, яку можна використовувати повторно і яка розкладатиметься, не забруднюючи навколишнього середовища.
    Корисний продукт

Довідка
Постанова Ради ЄС 834/2007 - нормативний документ Євросоюзу, що містить правила та вимоги до органічного виробництва. Діє на території країн всього ЄС. Це є найпоширеніший стандарт, відповідно до якого проводиться сертифікація органічного виробництва в Україні. Органічні продукти в Євросоюзі маркуються єдиним логотипом (органічний логотип ЄС — так званий євро-листок), що зазначено на пакованих сертифікованих органічних продуктах разом із інформацією про сертифікаційний орган та походження органічної сировини.

    Сьогодні органічна продукція представлена в українських супермаркетах та в мережі Інтернет, в он-лайн магазинах. У вітчизняних торговельних закладах така продукція з’явилася нещодавно і займає одну-дві полиці з написом “Органічні продукти”. На цих полицях розміщуються товари як вітчизняного, так і імпортного виробника. До продукції українського виробника належать такі продукти: зернові культури (жито, овес, просо, гречка), бобові (горох, квасоля, боби), овочі (картопля, морква, буряк, капуста, помідори, огірки), фрукти, ягоди, м’ясо, яйця, гриби, горіхи, молоко, кефір, сметана тощо. Наприклад, органічні овочі та фрукти, вирощені без антибіотиків та стимуляторів росту, містять менше води та мають велику кількість вітаміну С та необхідних мінералів — таких як кальцій, магній, залізо, хром. Щодо молочної продукції та м’яса, то така органічна продукція містить більше жирних кислот, вітаміну Е та А (бета-каротину). А ще органічна продукція є перевіреною та відповідає високим стандартам якості. Всі ферми та агрогосподарства, які дотримуються принципів органічного виробництва, інспектуються мінімум раз на рік.

    Звісно, ціна органічних продуктів значно відрізняється від несертифікованих продуктів. Але не все так просто, як здається на перший погляд. По-перше, є дуже багато підробок на українському ринку харчування. Не всі знають, що органічна продукція маркується знаком якості та пакується тільки в органічну упаковку. Тому тим, хто прагне в своєму харчуванні використовувати екологічно чисті продукти, необхідно пам’ятати:

    — на упаковці мають бути нанесені ліцензійні символи, а продавець у разі потреби повинен надати сертифікати;

    — продукти мають обмежений термін зберігання, оскільки в них відсутні консерванти.
    Проблемні моменти

    На сьогодні в Україні не створено національних стандартів (оскільки немає закону про органічне виробництво), тому сертифікація продукції проводиться за міжнародними стандартами країн або об’єднань країн та приватними стандартами, що визнаються на міжнародному ринку. Однак в популяризації органічної продукції існують й інші проблеми. Окрім того, що немає законодавчого регулювання даної продукції, є ще одне велике питання — недостатнє інформаційне забезпечення. Якщо ви захочете знайти інформацію про сертифіковані підприємства та асортимент продукції — це марнування часу, бо в Україні немає єдиного уповноваженого органу, що веде дану статистику на національному рівні. Хоча інформацію стосовно сертифікації та асортименту продукції виробників можна знайти в Інтернеті, але це також може стати оманою. Тому аби бути впевненим, що ви купуєте органіку — вимагайте сертифікат на цю продукцію! Саме так ви захистите себе та рідних від несертифікованих та неякісних покупок
    Органічне виробництво в Україні
        2002     2003     2004     2005     2006     2007     2008     2009     2010     2011     2012
    Площа с/г угідь, га     164449     239542     240000     241980     242034     249872     269984     270193     270226     270320     278800
    Кількість господарств     31     69     70     72     80     92     118     121     142     155     164


    Олена ДМИТРІЄВА “Хрещатик

Податки повернуть на батьківщину. Держава впроваджує новий механізм контролю над податковою оптимізацією

опубліковано 29 трав. 2013 р., 23:54 Столичний діловий портал

Держава хоче позбавити бізнес можливості виводити прибуток з-під оподаткування за допомогою трансфертного ціноутворення.
Контроль над такими операціями здійснюється в багатьох країнах, але український закон може виявитися одним з найжорсткіших. Щоб отримати до бюджету мільярди гривень, податківці готуються почати відстежувати всі операції на суму понад 50 млн грн. При цьому моніторинг торкнеться як угод всередині країни, так і з територіями низького оподаткування. Якщо в законопроекті не з'являться чіткі механізми контролю й оспорювання, бізнес побоюється опинитися під загрозою донарахувань і штрафів.
   Прийняття урядового законопроекту N 2515 про введення контролю над трансферним ціноутворенням (ТЦО) затягується. Комітет з питань податкової та митної політики Верховної ради ще у квітні рекомендував його до прийняття, але до цих пір документ не був розглянутий навіть у першому читанні. Керівник секретаріату Ради підприємців при Кабміні Андрій Забловський впевнений, що процес затягується штучно. "Занадто велика ціна питання, норми зачіпають велику групу інтересів. Хоча у світовій практиці такий контроль існує давно, для нас це ново, резонансно і революційно", - зазначає він, припускаючи, що великий бізнес досі веде переговори про пом'якшення правил контролю. За оцінками партнера PricewaterhouseCoopers (співавтор законопроекту) В'ячеслава Власова, під контроль держави можуть потрапити операції від 10 до 20 фінансово-промислових груп.
   Сенс контролю над трансферним ціноутворенням полягає в спробі уряду визначити реальні ціни товарів в угодах між пов'язаними особами з тим, щоб ліквідувати механізм оптимізації оподаткування. "Є два пов'язаних підприємства. Одне виробляє продукцію, друге продає кінцевому споживачеві. Якщо ці дві компанії належать одній і тій ж особі, то з різних причин одному з них може залишатися більше прибутку, - пояснює пан Власов. - Якщо це міжнародна транзакція, то причиною може бути нижча ставка оподаткування: прибуток виводиться туди, де ставка податку нижча ". Держава ж зацікавлена в тому, щоб податок був сплачений в Україні, де знаходиться виробництво.
   За оцінкою Міністра доходів і зборів Олександра Клименка, щорічно через пов'язаних осіб з країни виводитися 100 млрд грн. "Схема виведення капіталу однозначно буде перекрита", - впевнена голова комісії з питань економічної політики Українського союзу промисловців і підприємців Юлія Дроговоз. "Етап дикого накопичення капіталу в Україні пора закінчувати. І завдяки запропонованим нормам проведення експортних операцій через країни з низькими ставками скоротиться", - вважає генеральний директор "Укрметко Лтд" Валентин Макаренко.

Контрольна ціна
   Закон дозволить контролюючим органам відслідковувати всі операції обсягом понад 50 млн грн між пов'язаними особами всередині країни, а також угоди з резидентами країн з низьким рівнем оподаткування. Йдеться про території, де ставка податку на прибуток на п'ять процентних пунктів нижче, ніж в Україні. Глава "Української аграрної асоціації" Володимир Макар зазначає, що запропонований поріг контрольованих операцій стане надмірним тягарем і для платників податків, і для податківців. За оцінками його асоціації, тільки за зовнішньоекономічними контрактами кількість операцій, що підлягають перевірці на ТЦО, складе 12 тис. на рік. Тому на першому етапі слід встановити поріг в 200-250 млн грн з подальшим зниженням протягом трьох-п'яти років до 50 млн грн. "Якщо підвищити поріг до 200 млн грн, кількість операцій зменшиться до 2 тис.", - говорить він. "Практика застосування подібних норм в Росії показала - дуже важливо, щоб з самого початку в сферу контролю не потрапило занадто велика кількість підприємств, - говорить керівник департаменту податкового планування Group DF Володимир Діденко. - В іншому випадку ні контролери, ні бізнес не зможуть впоратися з таким навантаженням ".
   До того ж бізнес вважає бажання встановити контроль над операціями з країнами з низькими податками втручанням в експортну діяльність підприємств. "Купуючи товар у Швейцарії, український бізнес буде зобов'язаний довести справедливість ціни, а на практиці це може виявитися неможливим", - йдеться у висновках громадської колегії при парламентському комітеті з питань податкової та митної політики. На думку пана Макара, контроль торкнеться зовнішньоекономічних відносин з резидентами країн, де ставка податку становить 8-14%: Болгарії, Угорщини, Йорданії, Ірландії, Ліхтенштейну, Чорногорії, Швейцарії, Туркменії та інших. Проте заступник директора з економіки та фінансів "Украгрохімхолдинг" Ігор Трофименко вважає, що норма не вплине на обсяг експортних операцій, потоки просто будуть переорієнтовані.
   Сумнівається бізнес і в доцільності контролю всередині країни. Як пояснили в прес-службі СКМ, у разі коригування оподатковуваного доходу виникне право на пропорційну корекцію витрат. А це - нульовий результат для держбюджету. "До того ж не треба забувати, що витрати на адміністрування самого процесу будуть значними і для контролюючих органів, і для бізнесу", - додають у СКМ. За словами Юлії Дроговоз, норми про контроль угод всередині країни і з резидентами пільгових податкових територій - ноу-хау. Отримавши такі дані, контролери можуть "захлинутися" інформацією, адже щоб виявити схему, необхідно обробити величезний масив даних.

Штрафна норма
   Особливе побоювання бізнесу викликають розміри штрафів. За неподання річного звіту про контрольованих операціях до 1 травня передбачено штраф у об'єм 5% від суми операцій, за ненадання додаткової інформації - штраф у розмірі 100 мінімальних зарплат (понад 110 тис. грн). "Штраф не просто високий, а вбивчий. Це додаткове адміністративне навантаження для бізнесу", - заявив Володимир Діденко. Значний і обсяг документації. Спочатку було передбачено необхідність подання копій первинних документів, від чого в міністерстві вже відмовилися, але зберегли за собою право їх вимагати. Бізнес також незадоволений значним терміном перевірок - до року, і пропонує скоротити його до півроку. Пан Клименко наполягає на збереженні цих норм, щоб у бізнесу не було спокуси ухилятися від сплати податків. Крім того, пропоновані терміни перевірок - навіть менше, ніж у світовій практиці (де вони тривають до декількох років).
   Відсутні і чіткі критерії визначення джерел інформації, за якими податкові органи будуть звіряти ціни. "Ці джерела мають бути доступні всім. Якщо міністерство посилається на інформацію, то у платника повинен бути доступ до неї і навпаки. У світі, наприклад, користуються інформацією від Amadeus, Bloomberg, але, якщо будуть контролюватися ціни усередині країни, то навряд чи в їх базу потраплять вітчизняні підприємства ", - говорить Юлія Дроговоз. Яким чином буде враховуватися специфіка підприємств, бізнес-стратегій, наявність різного устаткування і технологій навіть при виробництві ідентичного товару для визначення контрольованих цін, бізнес поки також не знає.

Дайте термін
  
Контроль над ТЦО необхідний, але експерти вважають законопроект "сирим". Спочатку пропонувалося визначити датою вступу закону чинності 1 липня 2013 року, але, очевидно, що її доведеться перенести. "Мінімально необхідний термін - шість місяців. Поспіх, яку ми бачимо, абсолютно недоречний, - вважає пан Діденко. - Підготовчий перехідний період вкрай необхідний як для бізнесу, так і для контролюючого органу, якому необхідно найняти і навчити компетентний персонал". В "Українській аграрній асоціації" оптимальним перехідним періодом вважають один рік. Ігор Трофименко вказує на можливі проблеми. "Прописані п'ять методів оцінки цін, але платник може визначити метод, за яким ціна за товар становить $ 100 / т, а інспектор - інший, де вартість - $ 200 / т. Яким буде порядок вирішення конфліктів у контролюючих органах і судах? Чіткої відповіді не прозвучало . І, хоча в міністерстві пообіцяли не доводити справи до судів, статистика показує, що податкові та судові органи не завжди готові застосовувати ліберальну трактування норм Податкового кодексу ", - відзначає пан Трофименко.
   Виходячи з цього, депутати мають намір до другого читання істотно доопрацювати документ. Перш за все всередині країни повинні контролюватися операції, якщо пов'язані особи є суб'єктами зовнішньоекономічних операцій або одна зі сторін має збитки або пільги. Крім того, планується заборонити інспектору застосовувати метод визначення ціни, який не збігається з методом, вибраним платником, а також встановити централізований підхід до проведення перевірок, знизити розміри штрафів та встановити дворічний мораторій на їх застосування. Запропоновано, щоб закон запрацював з 2014 року у відношенні угод на суму понад 200 млн грн. "Ми будемо рекомендувати це парламенту, але комітет - не істина в останній інстанції. Депутати самі приймуть рішення", - заявив "видання" голова комітету Віталій Хомутиннік.
   Пан Забловський впевнений, що закон приймуть до початку липня, оскільки є "політична воля". Однак, що б не було прийнято в парламенті, контролюючі органи будуть трактувати норми на свою користь. "Жоден з наших законів не застосовується безпосередньо, тобто превалює політика подвійних стандартів, а правими завжди виявляються контролюючі органи. З урахуванням відсутності спеціалізованих судів з даного питання, оскаржити буде складно, і не залишиться нічого іншого, як сплатити донарахування", - резюмує Валентин Макаренко.

Наталія Непряхіна
kommersant.ua

Уряд готовий відмовитися від закону про внутрішню торгівлю.

опубліковано 27 трав. 2013 р., 23:52 Столичний діловий портал

В уряді втомилися від багаторічної історії під назвою закон «Про внутрішню торгівлю».
У середу, 22 травня, Міністр економічного розвитку і торгівлі Ігор Прасолов заявив, що його відомство готове відмовитися від ідеї прийняти єдиний документ у цій сфері. «Я думаю, що це була остання дискусія (на тему закону). Далі ми або представляємо проект єдиного закону, або будемо вносити поправки в окремі закони», - сказав він на розширеному засіданні парламентського комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики. Ідею точкових змін до вже існуюче законодавство комітет підтримав.
   Кабмін втомився боротися з потужним галузевим лобі. «Є три групи інтересів, які досить складно привести до спільного консенсусу. Це споживачі, виробники, і це підприємства сфери торгівлі, особливо великі роздрібні мережі. У мене склалося враження, що вони ніколи не підтримають цей закон », - пояснив свою позицію Прасолов.

 

Зайва ланка
   Завдання закону про внутрішню торгівлю - врегулювати відносини між групами, про які говорив Прасолов, і державою. Робота над документом з різною інтенсивністю тривала з 1999 року. Плід багаторічних зусиль у вигляді готового законопроекту Кабмін вносив до Ради минулого скликання, але після завершення її повноважень документ відкликали.
   Новий проект закону Прем'єр-міністр Микола Азаров доручив МЕРТ допрацювати до кінця травня. Але, як і всі попередні версії, він наткнувся на запеклий опір зацікавлених сторін - рітейлерів, ринків, виробників і т.д. Основні спірні моменти документа - це право місцевої влади визначати місця розміщення магазинів, розширення повноважень з перевірки торговців держорганами та скорочені строки оплати за поставлені товари. «Цей документ не вирішує існуючих проблем ринку, зате створює нові», - підкреслює генеральний директор Української торговельної асоціації Ігор Кишко.
   Ідея відмовитися від єдиного закону народилася в Раді підприємців при Кабміні. Проаналізувавши проект закону, підготовлений МЕРТ, в раді зрозуміли, що документ не дає відповідей на більшість питань, які стоять перед галуззю, розповідає директор з питань розвитку зв'язків з урядовими структурами «Мetro Cash & Carry Україна» Петро Кабан.
   Вирішувати проблему точково, а не єдиним законом, хоче не тільки бізнес, а й депутати. «Досвід Європейського союзу і Росії показав, що цей закон не потрібен. Потрібно просто вносити окремі зміни до господарського кодексу, галузеві документи, і розробити закон про ринки », - вважає Голова парламентського комітету з питань підприємництва Олександра Кужель. 22 травня її комітет підтримав ідею Прасолова і не став приймати за основу представлену концепцію закону про внутрішню торгівлю. Натомість депутати вирішили звернутися до прем'єр-міністра з пропозицією створити робочу групу щодо законодавчого регулювання сфери торгівлі. Вона і повинна буде зайнятися точкової доопрацюванням законодавства.

 

План «Б»
   Святкувати перемогу супротивникам єдиного закону рано. Вирішувати, чи потрібен він, буде Прем'єр-міністр Микола Азаров, який наполягає на зведеному нормативному акті.
   Але навіть якщо від ідеї єдиного закону відмовляться, ризики для бізнесу залишаються. Норми, які влада не змогла прийняти пакетом, чиновники можуть спробувати провести у вигляді правок до великого числа працюючих законів. «Думаю, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі може піти шляхом дроблення своїх бажань на різні проекти», - припускає перший заступник голови комітету ВР з питань податкової та митної політики Оксана Продан. Якщо так станеться, відстежити всі зміни буде складно.
   Кужель вважає, що цього боятися не варто. «Подивіться на Податковий кодекс: протягом трьох місяців після його прийняття до нього змогли внести близько сотні змін. Тому, якщо навіть бізнес доб'ється прийнятного для себе єдиного закону про внутрішню торгівлю, не варто сподіватися, що він стане гарантією його прав », - прогнозує депутат.

Джерело: forbes.ua

Європейська інтеграція та основні параметри і переваги майбутньої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

опубліковано 16 трав. 2013 р., 00:47 Столичний діловий портал

Інформаційно-аналітичні матеріали з питань європейської інтеграції і основних параметрів та переваг майбутньої зони вільної торгівлі між Україною та ЄС


ПОЛОЖЕННЯ УГОДИ ПРО АСОЦІАЦІЮ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМ СОЮЗОМ ЩОДО ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ

 

Офіційне відкриття переговорного процесу щодо створення зони вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом відбулось 18 лютого 2008 р. у м. Києві під головуванням Президента України та Комісара Європейської Комісії з питань торгівлі. 19 липня 2012 р. у м. Брюсселі відбулось парафування Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині положень щодо створення зони вільної торгівлі. Таким чином була підведена риска у переговорному процесі, який тривав більше 4 років.

Положення частини Угоди про асоціацію щодо створення зони вільної торгівлі є інтегрованою базовою частиною майбутньої Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, складає майже 85 % від загального обсягу Угоди та включає такі глави:

1. Торгівля товарами включаючи тарифну лібералізацію;

2. Технічні бар’єри в торгівлі;

3. Інструменти торговельного захисту;

4. Санітарні та фітосанітарні заходи;

5. Сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері включаючи протидію шахрайству та правила походження товарів;

6. Торгівля послугами;

7. Рух капіталу та поточні платежі, заснування компаній, інвестиції;

8. Державні закупівлі;

9. Права інтелектуальної власності;

10. Географічні зазначення;

11. Конкурентна політика: антимонопольні заходи, державна допомога;

12. Торговельні відносини в енергетичній сфері;

13. Транспарентність;

14. Торгівля та сталий розвиток;

15. Спеціальний механізм врегулювання суперечок в рамках ЗВТ.

 

Наповнення майбутньої ЗВТ спрямоване на досягнення максимально глибокої економічної інтеграції, до якої будуть готові сторони, та не має аналогів з попередньої практики Євросоюзу.

Запровадження режиму вільної торгівлі відбуватиметься в рамках всеохоплюючої та поглибленої зони вільної торгівлі у форматі “ЗВТ+” з акцентом на регуляторному співробітництві.

Формат “ЗВТ+” передбачає, що скорочення та ліквідація торговельних обмежень у рамках режиму вільної торгівлі стосуються не тільки лібералізації виключно двосторонньої торгівлі товарами, а також обумовлені згодою сторін лібералізувати додатково такі сфери як торгівля послугами, режими прямих іноземних інвестицій та державні закупівлі.

Ключовою відмінністю ЗВТ+ з ЄС від класичних зон вільної торгівлі є поширення режиму вільної торгівлі на сектор послуг та (частково) лібералізація руху робочої сили, а також широка програма адаптації економічного та секторального законодавства України до норм та стандартів Європейського Союзу, яка дозволить усунути нетарифні бар’єри для українського експорту до внутрішнього ринку ЄС.

Зважаючи на те, що невід’ємною частиною поглибленої ЗВТ є приведення українського законодавства та практики у відповідність до норм та положень ЄС, особливого значення набуває положення щодо застосування міжнародних та Європейських стандартів та інструментів у відповідних сферах співпраці.

 

Серед основних здобутків від укладення Угоди загалом можна виділити, перш за все:

- покращення умов експорту до ЄС української продукції в першу чергу за рахунок скасування увізного мита, а також зменшення нетарифних обмежень у торгівлі сільськогосподарської продукцією.

Довідково: ЄС, що об'єднує 27 країн-членів територією близько 4 млн. кв. км., на якій мешкає понад 503,68 млн. осіб (більше ніж населення США та Росії разом), з рівнем середнього доходу у 39 тис. дол. США на душу населення, є одним з найбільш великих світових ринків, на який прагнуть отримати доступ багато країн світу.

Впродовж останніх років частка ринку ЄС складає в середньому 33% у загальному експорті товарів України. Доля імпорту з країн-членів ЄС в середньому становила 35,6%. При цьому ринок ЄС відрізняється значно вищим тарифним захистом, в першу чергу по агропромислових товарах і продукції (діюча середня арифметична ставка увізного мита в ЄС всього по Митному тарифу становить 7,6%, в Україні – 5,0%; а по товарах груп УКТЗЕД 01-24 (сільське господарство) – 19,8% та 9,2% відповідно. Водночас, ставки увізного мита з боку сторони ЄС по окремих тарифних лініях в 1,5 – 14 разів вищі від ставок увізного мита України.).

Запровадження зони вільної торгівлі надасть додаткові переваги вітчизняним експортерам на ринку з достатньо високим захистом. Згідно досягнутих домовленостей лібералізація охоплює більш ніж 97% тарифних ліній (або більше 95% обсягу двосторонньої торгівлі між Сторонами). При цьому, скасування увізних мит ЄС по більшості товарів відбудеться вже в перший рік дії угоди (по 99% тарифних ліній).

Крім того, українські експортери матимуть додаткову перевагу по товарах по яких ЄС запропонував встановлення тарифних квот. Зокрема йдеться про м’ясо свинини, курятини, цукор тощо. Зазначені товари є чутливими для ЄС та зазвичай вилучаються з режиму лібералізації при укладенні Угод про вільну торгівлю тобто підпадають під загальний режим оподаткування при митному оформленні. Водночас в результаті переговорів Україна отримала можливість завозити певні обсяги даних товарів без справляння увізних мит. При цьому мова не йде про обмеження обсягів імпорту, а лише про те, що імпорт зазначених товарів понад визначений обсяг підпадатиме під загальний режим імпорту, тобто оподатковуватиметься за тими ж умовами які діють для України сьогодні.

Зазначене сприятиме зростанню обсягів експорту товарів та послуг (найбільш помітно може зрости експорт продукції сільського господарства та харчової промисловості, зокрема кондитерської; помітно – експорт продукції текстильної та шкіряної промисловості, металургії та оброблення металу, хімічного виробництва, послуг транспорту і послуг юридичним особам).

Водночас, спостерігатиметься і незначне зростання обсягів імпорту товарів та послуг (очікується найбільше зростання імпорту продукції хімічної промисловості та машинобудування; помітне зростання – продукції харчової промисловості та сільського господарства, виробництва неметалевих мінеральних виробів, текстильної та шкіряної промисловості, інших видів виробництва, послуг транспорту та фінансового посередництва);

Довідково: За попередніми оцінками Світового банку, які базувалися на основі моделей загальної рівноваги, створення зони вільної торгівлі з ЄС, в порівнянні з існуючим на сьогодні високим тарифним захистом ЄС у сільському господарстві, могло б значно розширити виробництво сільськогосподарського сектору в Україні та українського експорту із загальним економічним ефектом у 200 млн. дол. США на рік, або 0,4% ВВП.

- прискорення темпів економічного зростання. Додаткове зростання очікується в основному за рахунок таких видів економічної діяльності, як сільське господарство та харчова промисловість, текстильна та шкіряна промисловість, металургія та оброблення металу, транспортні послуги, послуги юридичним особам;

- збільшення кількості зайнятих економічною діяльністю: приріст відносно базового рівня очікується в основному, за рахунок таких видів економічної діяльності, як сільське господарство та харчова промисловість, торгівля та ремонт, транспорт. Водночас очікується незначне зменшення кількості зайнятих у хімічній промисловості, виробництві машин та устаткування;

- розширення доходної частини державного бюджету. З урахуванням міжнародного досвіду функціонування ЗВТ, короткострокова втрата бюджетних надходжень у зв’язку з лібералізацією митних тарифів буде компенсована за рахунок зростання інших статей бюджетних надходжень за рахунок внутрішніх податків;

- заохочення прямих іноземних інвестицій в Україну: створення ЗВТ+ з ЄС стане потужним додатковим аргументом на користь прямих іноземних інвестицій у виробництво товарів чи послуг, орієнтованих на експорт до країн ЄС, використовуючи наявні конкурентні переваги української економіки;

- покращення ділового та інвестиційного клімату для національних бізнес-операторів: процес адаптації законодавства в рамках ЗВТ+ та підвищення якості його імплементації матиме результатом покращення умов для ведення бізнесу в Україні в цілому;

- переваги для українських споживачів: поступове усунення наявних митних тарифів та нормативно-правових бар’єрів підвищить розмаїття та якість продуктів та послуг, доступних для споживачів. Окрім цього, конкурентний тиск, що його породжуватиме лібералізація доступу до ринків, спонукатиме до спеціалізації, в такий спосіб стимулюючи інновації та знижуючи вартість виробництва;

- відмова ЄС від застосування експортних субсидій в торгівлі з Україною.

 

Крім цього, результатом завершення адміністративних реформ, які мають бути впроваджені для реалізації зобов’язань України за Угодою, буде підвищення ефективності роботи системи державного управління у сфері безпечності харчових продуктів та приведення її у відповідність до вимог ЄС. Реформування сфери технічного регулювання призведе до прийняття та впровадження технічних регламентів на конкретну промислову продукцію, які базуються на основних положеннях актів ЄС; створення відповідної інфраструктури призначених органів з оцінки відповідності та дооснащення випробувальних лабораторій і здійснення їх акредитації, а також до модернізації виробництва для забезпечення випуску продукції згідно з вимогами технічних регламентів. Це, в свою чергу дозволить вітчизняним виробникам на рівні конкурувати з їх європейськими контрагентами.

Разом з цим, розвиток в Україні системи захисту географічних зазначень, передбаченої положеннями Угоди, а також залучення досвіду та ресурсів Євросоюзу призведуть до розбудови системи позначення товарів, що підкреслюватиме національну ідентичність продукції українських виробників на внутрішньому та світовому ринках, поширенню позитивного іміджу держави як виробника особливих за своїми якостями продуктів та, як наслідок, полегшення збуту та експорту завдяки репутації.

Важливе значення для українських експортерів (виробників товарів) до країн ЄС також будуть мати положення щодо застосування правил походження Європейського Союзу, що забезпечить двосторонню кумуляцію походження між Україною і ЄC. Згідно з домовленостями щодо положень Угоди в частині руху капіталу та платежів передбачено гарантування вільного руху капіталу, пов'язаного з прямими інвестиціями, здійсненими відповідно до законодавства країни, а також пов'язаного з торговельними кредитами.

Імплементація положень Угоди також сприятиме зміцненню зв’язків у сфері торгівлі, навколишнього природного середовища і соціальної політики та практики для подальшого сприяння цілям розширення торгівлі між Україною та ЄС, врахуванню та взаємоузгодженню економічних, соціальних та екологічних інтересів у розвитку держави та суспільства.

 

При цьому, враховуючи закінчення переговорного процесу та підготовку проекту Угоди про асоціацію до підписання, Урядом України здійснюються масштабні заходи, пов’язані із підготовкою внутрішнього ринку до умов роботи в рамках зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Зокрема, здійснюються реформи у таких сферах як санітарні та фітосанітарні заходи, технічне регулювання та стандартизація, державні закупівлі, державна допомога тощо. На постійній основі проводиться робота з гармонізації законодавства України із законодавством Європейського Союзу, в тому числі в рамках Порядку денного асоціації Україна – ЄС та Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу (Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV із змінами і доповненнями).

Так, наприклад, на сьогодні прийнято 7064 національний стандарт, гармонізований з міжнародними та європейськими та 41 технічних регламентів, розроблених на основі актів законодавства ЄС, 29 з яких вже впроваджено. Крім того, Здійснюються масштабні заходи, пов’язані із підготовкою внутрішнього ринку до умов роботи в рамках зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. З цією метою 15.06.2011 прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України № 548-р "Про затвердження плану заходів щодо збільшення переваг та мінімізації негативних наслідків створення зони вільної торгівлі з Європейським Союзом для економіки України".

Зазначене вже сьогодні забезпечило вітчизняним експортерам доступ на європейський ринок по окремих товарах, зокрема по продуктах тваринного походження.

Так, станом на січень 2013 року Європейський Союз включив Україну до переліку країн, які мають схвалені плани державного моніторингу залишків ветеринарних препаратів та забруднювачів по таких продуктах тваринного походження як молоко, яйця, мед, свійська птиця та аквакультура (Рішенням Комісії № 2011/163/ЄС).

Таким чином на сьогодні Україна має можливість здійснювати експорт до країн-членів ЄС:

- риби морської (для людського споживання),

- меду бджолиного,

- продуктів тваринного походження не для людського споживання (побічних продуктів),

- яєць та яєчних продуктів.

На завершальному етапі знаходиться робота щодо отримання дозволу на експорт свійської птиці, в той час як робота стосовно виконання вимог та отримання дозволу на експорт молока ще триває. Для прискорення отримання остаточного дозволу на експорт зазначених продуктів на ринок держав-членів ЄС Україна має виконати низку вимог, що потребує значних коштів.

Крім того, останніми роками спостерігається тенденція щодо зростання обсягів експорту до ЄС сільськогосподарських товарів та продукції (зернових культур та насіння, а також плодів олійних рослин). Зокрема, експорт зернових культур зріс на 92% або 949,9 млн.дол.США, а експорт насіння на 33,5 % або на 308,0 млн.дол.США.

 

ТОРГОВЕЛЬНЕ ТА ІНВЕСТИЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС

(у 2011 – 2012 роках)

 

ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ ТА ПОСЛУГАМИ

 

Європейський Союз є одним із основних торговельних партнерів України. Згідно із статистичними даними за 2012 рік обсяг торгівлі товарами та послугами між Україною та ЄС склався в обсязі 50 703,9 млн.дол.США або 29,2% від загального обсягу торгівлі України.

При цьому, обсяг експорту товарів та послуг до країн ЄС за згаданий період склався у обсязі 20 876,0 млн.дол.США або 25,4% від загального обсягу експорту товарів та послуг України.

В свою чергу, обсяг імпорту з країн ЄС за згаданий період склався у обсязі 29 827,9 млн.дол.США або 32,6% від загального обсягу імпорту в Україну.

У двосторонній торгівлі між торговельними партнерами продовжує зберігатися негативне сальдо, яке за 2012 рік склало 8 951,9 млн.дол.США та збільшилось у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 1 384,9 млн.дол.США (табл. 1).

Таблиця 1

Зовнішня торгівля товарами та послугами України

з країнами світу, в тому числі з Європейським Союзом

у 2011 – 2012 роках

(згідно з даними Держстату)                                    (млн.дол.США)

 

2011 рік

2012 рік

2012/2011

млн. дол.

%

ЗТО всього по Україні

171 044,2

173 701,7

2 657,5

101,6

у т.ч. ЗТО з ЄС

50 726,4

50 703,9

-22,5

99,96

Питома вага у загальному обсязі

29,7%

29,2%

-

-

Експорт всього з України

82 202,1

82 337,4

135,3

100,2

у т.ч. експорт до ЄС

21 579,7

20 876,0

-703,7

96,7

Питома вага у загальному обсязі

26,3%

25,4%

-

-

Імпорт всього до України

88 842,1

91 364,3

2 522,2

102,8

у т.ч. імпорт з ЄС

29 146,7

29 827,9

681,2

102,3

Питома вага у загальному обсязі

32,8%

32,6%

-

-

Сальдо всього по Україні

-6 640,0

-9 026,9

-2 386,9

135,9

у т.ч. з ЄС

-7 567,0

-8 951,9

-1 384,9

118,3

Основні торговельні партнери України за зазначений період:

Німеччина (18,6%), Польща (12,7%), Італія (9,7%), Великобританія (6,2%), Угорщина (5,6%).

Основна частка українського експорту припадала на:

Польщу (13,0%), Італію (12,5%), Німеччину (10,1%), Іспанію (7,7%), Угорщину (7,6%), Великобританію (6,1%).

Основні країни-імпортери:

Німеччина (24,5%), Польща (12,6%), Італія (7,7%), Великобританія (6,2%), Франція (6,1%).

 

 

 

ТОРГІВЛЯ ТОВАРАМИ

 

Обсяг торгівлі товарами між Україною та ЄС у 2012 році склався в обсязі 43 237,7 млн.дол.США або 28,2% від загального обсягу торгівлі товарами України (табл. 2).

При цьому, обсяг експорту товарів до країн ЄС за згаданий період склався у обсязі 17 081,3 млн.дол.США або 24,8% від загального обсягу експорту України.

В свою чергу, обсяг імпорту товарів з країн ЄС за згаданий період склався у обсязі 26 156,4 млн.дол.США або 30,9% від загального обсягу імпорту України.

У двосторонній торгівлі між торговельними партнерами продовжує зберігатися негативне сальдо, яке за 2012 рік склало 9 075,1 млн.дол.США та збільшилось у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 1 293,2 млн.дол.США.

 

Таблиця 2

Зовнішня торгівля товарами України з країнами світу,

в тому числі з Європейським Союзом

у 2011 – 2012 роках

(згідно з даними Держстату)                                    (млн.дол.США)

 

2011 рік

2012 рік

2012/2011

млн. дол.

%

ЗТО всього по Україні

151 016,8

153 467,9

2 451,1

101,6

у т.ч. ЗТО з ЄС

43 721,7

43 237,7

-484,0

98,9

Питома вага у загальному обсязі

29,0%

28,2%

-

-

Експорт всього з України

68 409,8

68 809,8

400,0

100,6

у т.ч. експорт до ЄС

17 969,9

17 081,3

-888,6

95,1

Питома вага у загальному обсязі

26,3%

24,8%

-

-

Імпорт всього до України

82 606,9

84 658,1

2 051,2

102,5

у т.ч. імпорт з ЄС

25 751,8

26 156,4

404,6

101,6

Питома вага у загальному обсязі

31,2%

30,9%

-

-

Сальдо всього по Україні

-14 197,1

-15 848,2

-1 651,1

111,6

у т.ч. з ЄС

-7 781,9

-9 075,1

-1 293,2

116,6

 

Основні торговельні партнери України за зазначений період:

Німеччина (19,5%), Польща (14,2%), Італія (10,9%), Угорщина (6,2%), Іспанія (5,3%).

Основна частка українського експорту припадала на:

Польщу (15,1%), Італію (14,5%), Німеччину (9,6%), Іспанію (9,0%), Угорщину (8,8%).

Основні країни-імпортери:

Німеччина (26,0%), Польща (13,6%), Італія (8,5%), Франція (6,4%), Чеська Республіка (4,8%).

 

 

 

 

Основні товарні групи українського експорту до країн ЄС

у 2011 – 2012 роках

 

Таблиця 3

 

Назва

(товарна група УКТЗЕД)

Обсяги експорту (млн.дол.США)

2012/

2011,%

частка у

торгівлі з ЄС,%

2011 рік

2012 рік

2011 рік

2012 рік

Чорнi метали (72)

5 304,2

3 564,3

67,2

29,5

20,9

Зерновi культури (10)

1 031,6

1 981,0

192,0

5,7

11,6

Руди, шлаки та зола (26)

1 873,4

1 615,7

86,2

10,4

9,5

Електричнi машини і устаткування (85)

1 553,8

1 496,6

96,3

8,6

8,8

Насіння і плоди олійних рослин (12)

919,6

1 227,6

133,5

5,1

7,2

 

Питома вага зазначених товарів у загальному обсязі експорту України до держав-членів ЄС за звітний період склала 57,9% або 9 885,2 млн.дол.США.

 

 

Основні товарні групи українського імпорту з країн ЄС

за період 2011 – 2012 роки

 

Таблиця 4

 

Назва

(товарна група УКТЗЕД)

Обсяги імпорту (млн.дол.США)

2012/

2011,%

частка у

торгівлі з ЄС,%

2011 рік

2012 рік

2011 рік

2012 рік

котли, машини, апарати і механічні пристрої (84)

3 819,9

3 642,3

95,4

14,8

13,9

наземні транспортні засоби, крiм залізничних (87)

2 490,1

2 989,2

120,0

9,7

11,4

фармацевтична продукція (30)

1 978,5

2 165,5

109,5

7,7

8,3

енергетичні матеріали; нафта та продукти її перегонки (27)

1 747,4

1 955,2

111,9

6,8

7,5

електричні машини і устаткування (85)

2 378,4

1 912,1

80,4

9,2

7,3

полімерні матеріали, пластмаси (39)

1 787,2

1 772,1

99,2

6,9

6,8

 

Питома вага зазначених товарів у загальному обсязі імпорту з держав-членів ЄС за звітний період склала 55,2% або 14 436,4 млн.дол.США.

 

 

 

ТОРГІВЛЯ ПОСЛУГАМИ

 

Обсяг торгівлі послугами між Україною та ЄС у 2012 році склався в обсязі 7 466,2 млн.дол.США або 36,9% від загального обсягу торгівлі послугами України (табл. 5).

При цьому, обсяг експорту послуг до країн ЄС за згаданий період склався у обсязі 3 794,8 млн.дол.США або 28,1% від загального обсягу експорту України.

В свою чергу, обсяг імпорту послуг з країн ЄС за згаданий період склався у обсязі 3 671,5 млн.дол.США або 54,7% від загального обсягу імпорту послуг України.

У двосторонній торгівлі між Україною та ЄС продовжує зберігатися позитивне сальдо, яке у 2012 році склало 123,3 млн.дол.США та зменшилось у порівнянні з аналогічним періодом минулого року на 91,6 млн. дол. США.

Таблиця 5

 

Зовнішня торгівля послугами України з країнами світу,

в тому числі з Європейським Союзом

у 2011 – 2012 роках

 (згідно з даними Держстату)                                    (млн.дол.США)

 

2011 рік

2012 рік

2012/2011

млн. дол.

%

ЗТО всього по Україні

20 027,4

20 233,8

206,4

101,0

у т.ч. ЗТО з ЄС

7 004,7

7 466,2

461,5

106,6

Питома вага у загальному обсязі

35,0%

36,9%

-

-

Експорт всього з України

13 792,2

13 527,6

-264,6

98,1

у т.ч. експорт до ЄС

3 609,8

3 794,8

185,0

105,1

Питома вага у загальному обсязі

26,2%

28,1%

-

-

Імпорт всього до України

6 235,2

6 706,3

471,1

107,6

у т.ч. імпорт з ЄС

3 394,9

3 671,5

276,6

108,1

Питома вага у загальному обсязі

54,4%

54,7%

-

-

Сальдо всього по Україні

7 557,0

6 821,3

-735,7

90,3

у т.ч. з ЄС

214,9

123,3

-91,6

57,4

 

Основні торговельні партнери України за зазначений період:

Великобританія (19,1%), Кіпр (18,3%), Німеччина (13,0%), Австрія (5,2%), Бельгія (5,1%).

Основна частка українського експорту припадала на:

Великобританію (19,1%), Німеччину (12,1%), Кіпр (12,0%), Бельгію (7,9%), Естонію (5,4%).

Основні країни-імпортери:

Кіпр (24,9%), Великобританія (19,0%), Німеччина (14,0%), Австрія (6,0%), Польща (4,8%).

 

 

 

 

ІНВЕСТИЦІЙНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО

 

Надходження прямих іноземних інвестицій

в Україну з країн - членів ЄС[1]

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій (далі – ПІІ), внесених в Україну на 01.01.2013, склав 54 462,4 млн.дол.США. При цьому, обсяг ПІІ з країн-членів Європейського Союзу склав 42 979,3 млн.дол.США, що становить 78,9 відс. від загального обсягу прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку.

Приріст прямих іноземних інвестицій, здійснених країнами світу в українську економіку за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 становить 4 128,5 млн.дол.США, в т.ч. з країн-членів Європейського Союзу – 2 647,5 млн.дол.США.

Основні країни-інвестори:

Кіпр – 17 275,1 млн.дол.США, (31,7 відс. від загального обсягу ПІІ в економіку України або 40,2 відс. від обсягу інвестицій з країн ЄС);

Німеччина – 6 317,0 млн.дол.США (11,6 відс. та 14,7 відс. відповідно);

Нідерланди – 5 168,6 млн.дол.США (9,5 відс. та 12,0 відс. відповідно);

Австрія – 3 401,4 млн.дол.США (6,2 відс. та 7,9 відс. відповідно).

Кіпр, Німеччина, Нідерланди та Австрія є не лише найбільшими інвесторами серед країн ЄС, але входять і до десяти країн світу, що здійснюють найбільші за обсягами інвестиції в Україну, відповідно займають перше, друге, третє та п’яте місця.

Найбільший приріст прямих іноземних інвестицій в економіку України із країн ЄС за період з 01.01.2012 по 01.01.2013 року становить:

3 919,9 млн.дол.США з Кіпру; 270,6 млн.дол.США із Нідерландів; 63,6 млн.дол.США з Люксембургу.

 

Надходження прямих інвестицій з України до країн-членів ЄС[2]

Загальний обсяг прямих інвестицій з України станом на 01.01.2013 становить 6 481,9 млн.дол.США, в т.ч. до країн-членів Європейського Союзу 5 992,9 млн.дол.США, що складає 92,5 відс. від загального обсягу українських інвестицій, залучених до країн світу.

Основні країни-інвестування:

Кіпр – 5 810,5 млн.дол.США (89,6 відс. від загального обсягу українських інвестицій або 97,0 відс. від обсягу українських інвестицій до країн ЄС);

Латвія – 95,5 млн.дол.США (1,5 відс. або 1,6 відс. відповідно);

Польща – 54,2 млн.дол.США (0,8 відс. та 0,9 відс. відповідно).


[1] у зв’язку з тим, що, за даними Держстату, прямі іноземні інвестиції в Україну з країн-членів ЄС надійшли не більше, ніж від 2 суб’єктів підприємництва, інформація щодо їх обсягу за видами економічної діяльності є конфіденційною згідно із законом України “Про державну статистику”.

[2] у зв’язку з тим, що, за даними Держкомстату, прямі інвестиції з України до деяких країн надійшли не більше, ніж від 2 суб’єктів підприємництва, інформація щодо їх обсягу за видами економічної діяльності є конфіденційною згідно із законом України “Про державну статистику”.

Держпідприємництво

США: Україна - найбільший порушник авторського права

опубліковано 1 трав. 2013 р., 23:29 Столичний діловий портал

Торговельне представництво США в своєму щорічному спеціальному звіті поставило Україну на перше місце в списку країн, що не забезпечують ефективну правову охорону інтелектуальної власності.

"Це стало кульмінацією багаторічної стурбованості постійними крадіжками інтелектуальної власності, вкоріненими порушеннями авторських прав, чому потурає уряд", - заявляють автори доповіді.

Як сказано в доповіді, незважаючи на вжиті Україною зобов'язання щодо боротьби з поширенням неліцензійного програмного забезпечення та онлайн-піратства, а також щодо контролю за виплатою авторських гонорарів, ситуація продовжує погіршуватися за всіма напрямками.

"Я жалкую, що українська влада вперше за останні 11 років привела країну на перше місце в цьому списку", - сказав в.о. голови Торгового представництва США Деметріос Марантіс.

Таке лідерство може мати неприємні наслідки: якщо ситуація не зміниться, Україна може втратити режим сприяння в торгівлі з США.

Серед країн, що потрапили в категорію потенційно небезпечних для правовласників, - Алжир, Аргентина, Венесуела, Індонезія, Індія, Китай, Пакистан, Росія, Таїланд і Чилі.

"Я жалкую, що українська влада вперше за останні 11 років привела країну на перше місце в цьому списку" - Деметріос Марантіс, в.о. голови Торгового представництва США

За словами авторів доповіді, Україна очолила список слушно і йшла до цього не один рік.

Так, за даними Торгового представництва США, за обсягом неліцензійного комп'ютерного забезпечення Україна перевершує мало не всі країни, що входять до списку, а поганий приклад громадянам подає влада.

"Уряд України визнає, що значна частина програмного забезпечення, яке використовує сам уряд, є неліцензійним", - йдеться у звіті.

Звіт відзначає, що уряд заклав до бюджету на 2013 рік 100 млн гривень (12,3 млн доларів) на легалізацію програмного забезпечення в державних установах, і зауважує: "Однак ці кошти досі не витрачені і незрозуміло, на що їх збираються витратити".

Як стверджують укладачі доповіді, зараз в Україні немає жодних уповноважених організацій, що обслуговують виробників або захищають права виконавців. "Чинна в Україні система збору громадських внесків узаконює незаконне привласнення авторських відрахувань", - підсумовують вони.

Крім того, на думку авторів, Україна стала райською гаванню для інтернет-піратів: "Наприклад, сайт ExtraTorrent.com, який базується в Україні, претендує на звання найбільшої BitTorrent системи у світі. В Індії цей сайт є 76-м за відвідуваністю, в шести інших країнах, у тому числі в Британії та Австралії, він входить до числа 200 найбільш популярних сайтів".

Упродовж місяця з дня публікації звіту Торговельне представництво США має ухвалити рішення про початок розслідування ситуації в Україні - відповідно до статті 301 американського Закону про торгівлю від 1974 року.

У 2001-2005 роках США вже викреслювали Україну із Загальної системи преференцій, яка передбачає відмову від мит на імпорт багатьох українських товарів.

"Ми не можемо сказати, що відбудеться цього разу, але позбавлення преференцій, безумовно, не виключається", - сказав на брифінгу представник відомства.

Покращення - у Росії

Росія, як і Україна, давно фігурує в цьому списку Торгового представництва США, і 2013 рік не став винятком.

Однак цього разу розділ, присвячений Росії, написаний у досить стриманих, а подекуди навіть доброзичливих тонах: слова "США вітають ...", "США заохочують ...", "покращення" і "прогрес" повторюються по кілька разів майже в кожному абзаці.

"США і Росія розробили план дій щодо захисту прав інтелектуальної власності та правозастосування. Росія також ухвалила закон про створення в 2013 році спеціалізованого суду з прав інтелектуальної власності і внесла поправки до свого Кримінального кодексу, що посилюють покарання за інтернет-піратство", - йдеться в звіті Торгового представництва США.

СТИСЛА ДОВІДКА

  • Торговельне представництво США (USTR) - американське урядове агентство, що займається розробкою торговельного законодавства та координацією зовнішньоторговельної політики. 
  • Його щорічний спеціальний звіт включає в себе список країн з найгіршими, на думку американських експертів, умовами для захисту авторських прав.
  • Включення до списку не тягне за собою прямих санкцій, але може стати підставою для перегляду міждержавних угод і скасування преференцій у торгівлі.
  • Автори звіту розраховують, що потрапляння в список має стимулювати уряди країн активніше боротися з інтернет-піратством.

  • Джерело: Кореспондент


  • Експерт: Вони бояться конкуренції ідей.

    опубліковано 25 квіт. 2013 р., 02:36 Столичний діловий портал

    Чому «Газпром» відмовився від участі в круглому столі в Брюсселі з питань управління українською газотранспортною системою

    3 травня у Брюсселі відбудеться круглий стіл під головуванням єврокомісара з питань енергетики Гунтера Еттінгера та міністра енергетики і вугільної промисловості України Едуарда Ставицького, щодо управління українськими ГТС.

    Окрім Ставицького з української сторони у роботі круглого столу також візьмуть участь фахівці НАК «Нафтогаз України» і компанії «Укртрансгаз». Про це 22 квітня на брифінгу в Міністерстві енергетики і вугільної промисловості повідомив глава відомства. «Буде розглянуто питання не тільки щодо ГТС, а й у цілому по газовому ринку країни» — зауважив Ставицький.

    Нагадаємо, 14 березня на прес-конференції Президент України Віктор Янукович висловив переконання, що Європа має брати участь в модернізації української газотранспортної системи. Він також підкреслив, що Україна має гарантувати Європі стабільний транзит газу, і для цього потрібно найближчим часом знайти відповідь, як Україна модернізуватиме свою ГТС.

    Утім, схоже що главі уряду Миколі Азарову така риторика Президента не надто зрозуміла. Прем’єр-міністр під час прес-конференції для центральних і регіональних ЗМІ 19 березня заявив, що Європейський Союз досі не продемонстрував готовність до участі у тристоронньому консорціумі з управління газотранспортною системою України.

    Тим часом РФ і собі вимагає від України гарантій. Йдеться зокрема, про те що інтереси «Газпрому» не будуть проігноровані при реформуванні української ГТС. 21 березня прем’єр-міністр Росії Дмитро Медведєв сказав в інтерв’ю європейським ЗМІ, що Україна має гарантувати дотримання інтересів Росії у разі участі в газовому консорціумі, що вимагає відмови від приєднання до енергетичних правил ЄС.

    •  Як відомо, Україна не виключає можливості передачі ГТС в оренду в рамках створення консорціуму з її управління. Поки розглядається можливість створення як двостороннього — з Росією, так і тристороннього — з РФ і ЄС — консорціуму з управління ГТС. Власне про перспективи цих проектів і збираються обговорити в Брюсселі 3 травня. Але російська сторона з незрозумілих причин вирішила проігнорувати захід.

    Представники російського газового монополіста «Газпрому» Сергій Купріянов офіційно заявив, що від їхньої компанії 3 травня на круглому столі з питань управління українською газотранспортною системою в Брюсселі нікого не буде.

    «Вони ще б 5 травня його призначили (5 травня цього року православні християни відзначають свято Воскресіння Господнього. — Авт.)! Звичайно ж, від «Газпрому» нікого не буде», — сказав Купріянов. Утім конкретних об’єктивних причин відсутності преставників від російської сторони він не назвав. Натомість заявивив, що формат такого заходу «нам не зовсім зрозумілий». Відповідаючи на уточнююче запитання УНІАН, чи означає це, що «Газпром» не зацікавлений в обговоренні питання управління української ГТС у тристоронньому форматі, Купріянов відзначив: «Я сформулював відповідь досить акуратно. Висновки робіть самі».

    •  У Єврокомісії такий демарш «Газпрому» сприйняли спокійно. І в коментарі «Дню» досить дипломатично відповіли: «Ми зацікавлені в якомога більшій кількості учасників, але водночас шануємо рішення запрошених сторін не брати участь у конференції. Єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Еттінгер, а також міністр енергетики України Едуард Ставицький спільно запросили представників урядів та компаній європейських країн, США та Росії. Цей круглий стіл відбудеться 3 травня. Реєстрація триває і буде продовжуватися наступні декілька днів, тому ми ще не маємо остаточного списку учасників. Як ви знаєте, і з огляду на останні зусилля України з диверсифікації постачання газу, ми збираємо круглий стіл із залученням чиновників високого рівня, щоб проконсультуватися з зацікавленими впливовими гравцями, включаючи зацікавлені країни члени ЄС, щодо майбутньої еволюції українського газового ринку. Це також включатиме потенціал України, як європейського газового центру (хабу) із газосховище і спроможностями для забезпечення поставок газу у двосторонньому напрямку» .

    Незалежний експерт з питань енергетики Олександр Нарбут вважає, що відмова може бути пов’язана із тим, що рішення про зустріч приймалося тільки двома сторонами — Україною і ЄС. А Росія просто була поставлена до відому. «Утім, все одно присутнє небажання ділити з кимось потенційну можливість контролю і управління українською газовою інфраструктурою. Ця інфраструктура розглядається вищим керівництвом Росії як ключик до енергетичної, економічної і в кінцевому рахунку політичної незалежності України, яку вона точно не хоче відпускати зі своїх рук», — зазначив Нарбут.

    Директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко в свою чергу повідомив, що всі сторони об’єктивно мали б бути зацікавлені у тристоронньому консорціумі, який би міг збалансувати інтереси і транзитера, і компаній з видобутку газу, і споживачів. «Але є чітка стратегія Росії, яку вона навряд чи змінить. Приймати участь у створенні подібних структур лише в одному випадку — якщо цей варіант забезпечить повний контроль над українською газотранспортною системою. Ніякий баланс інтересів російську владу насправді не цікавить», — упевнений Омельченко.

    Екс-уповноважений Президента з міжнародних питань і енергетичної безпеки переконаний, що демарш «Газпрому» — це черговий сигнал того, що офіційна Москва сильно нервує через зближення України з ЄС. «Цим вони показують, що не знають, що робити. І не лише у «Газпромі», а й у Кремлі також. Вони сподівалися, що Янукович поведе країну до них, а на ділі так не виходить», — підкреслює Соколовський. Більше того, експерт переконаний: «Газпром» боїться конкуренції ідей», яку передбачає сам формат круглого столу в Брюсселі. «Вони просто не можуть бути готовими до цього. Тому що «Газпром» заснований і працює на зовсім інших принципах: корупції, політичної авантюри... На круглий стіл у Брюссель треба приїхати з конкретними прозорими бізнес-ідеями без політичного забарвлення, а «Газпром» так працювати не вміє. Там знають тиск і силу. Іншого не дано», — посилаючись на власний досвід спілкування з російською стороною, зауважує Соколовський.

    •  Натомість директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло ГОНЧАР переконаний: представникам «Газпрому» на круглому столі в Брюсселі 3 травня нема чого робити. Участь російського газового монополіста ні українській, ні європейській стороні не потрібна. «Газпром», який продовжує стрімко втрачати позиції на світовому ринку, репутаційні зокрема, абсолютно не готовий до здорової конкуренції ідей, яких вимагає сучасний світ, енергетичний зокрема.


    Про те, чому потрібно викинути ідею консорціуму на смітник історії та яка сучасна альтернатива вирішення проблем української труби — в інтерв’ю «Дню» Михайла ГОНЧАРА.

    — Напевне, хтось хотів бачити «Газпром». Але насправді це називається запросили, щоб зрозуміти, що вони не приїдуть.

    — Без участі «Газпрому» дискусія буде повноцінною? Як-не-як, говорять же про тристоронній консорціум із управління українською ГТС.

    — По-перше, участь «»Газпром»» в круглому столі зовсім не гарантує успіху всієї цієї справи взагалі.

    23 березня 2009 року а Брюсселі відбулася конференція з питань модернізації ГТС України. На ній було підписано відповідну декларацію. І все закінчилося демаршем «Газпрому», який демонстративно не підписав цей документ. Якщо хтось хоче наступати на ті самі граблі (йдеться про представників українського уряду), то нехай штампує запрошення «Газпрому». Але результат буде такий самий, як на конференції 2009-го. «Газпром» не сприймає тристороннього формату. Та й двостороннього — теж. Для нього прийнятним є односторонній формат, коли він одноосібно керує й все вирішує. І приклад Білорусі тут є показовим.

    •  Тому говорити, що якщо 3 травня в Брюсселі не буде «Газпрому», то нічого не буде, неправильно. Зрештою це якраз і є проблемою української сторони: перш ніж щось зробити, двадцять разів подивляться на Москву. Тому й нічого не відбувається.

    — А європейці вже готові працювати лише з українцями в проекті модернізації нашої ГТС? Для них не є критично важливою участь третьою стороною постачальника газу?

    — Коли ми кажемо «Європа», то непотрібно говорити про абстрактні матерії. Є конкретні суб’єкти, які є партнерами України щодо енергетичної політики. Це — Європейська комісія. Але вона не може бути партнером у консорціумі. Єврокомісія не є економічним суб’єктом.

    Питання в тому, чи буде відповідна зацікавленість до української труби з боку європейських компаній. Не обов’язково компаній газового сектору.

    І, в принципі, вона вже є. Йдеться зокрема про німецькі компанії, які мають досвід участі в проекті з модернізації ГТС. Німецький Дойче Банк готовий фінансувати проекти модернізації ГТС.

    •  Саме зараз, за останні кілька місяців, з’явився додатковий стимул для інших європейських компаній зацікавитись українською трубою. Вони побачили, що з’являється новий сегмент бізнесу, пов’язаний, нехай поки що невеликими, але все ж такими, які зростатимуть, обсягами постачання газу з Європи в Україну. Його проторувала, знову ж таки, німецька компанія RWE. Це підігріває інтерес до української ГТС.

    Крім того, якщо серйозні гравці включаються в питання розробки покладів нетрадиційного газу, то очевидно, що вони повинні мислити стратегічно, а отже, розуміти: якщо ГТС України потрапить під контроль «Газпрому», то на їхніх проектах можна буде ставити хрест. І всі їхні мільярдні інвестиції стануть викинутими на вітер грішми, бо «Газпром» не запустить ніякий інший газ в трубопровідну систему, яку він контролює.

    — Тобто Shell, зокрема, має стати прямим чи опосередкованим лобістом участі європейського бізнесу в модернізації ГТС?

    — Гадаю, Shell зараз навряд чи буде публічно демонструвати якусь увагу до цього питання, оскільки ще рано говорити про результати пошуково-розвідувальних робіт. Але те, що європейські та американські компанії розуміють і розглядають проблему управління українською ГТС, це — факт.

    На мою думку, за таких умов сьогодні українська сторона має залишити всі ці варіанти консорціумів у історії.

    •  Якщо варіант тристороннього консорціуму не спрацював у той період, коли ця ініціатива, власне, з’явилась. А це було майже одинадцять років тому — 2002-го. Тоді ще не було ні другої, ні третьої газової директиви ЄС (енергопакети Єврокомісії, які зобов’язалась імплементувати Україна після вступу в Європейське енергетичне співтовариство. Вони зокрема регламентують реформування газотранспортної системи України. — А.Д.). Тоді було широке поле для маневрів. Але ідея консорціуму не спрацювала. Передусім через те, що «Газпром» був у опозиції до цієї ідеї. І українська сторона, як зараз, так і тоді, все робила з оглядкою на «Газпром». Тому що в нас традиційно вважається, що всі питання з трубою можна вирішити лише через «Газпром». А ці одинадцять років показали нам, наскільки це переконання є хибним. «Газпрому» потрібно не те, що треба Україні.

    — Підстави, які особисто вам дозволяють бути впевненим, що Україна може сьогодні проблеми зі своєю трубою, ігноруючи «Газпром»?

    — А що дає впевненість тим, хто ставить питання, що без «Газпрому» нам ні туди й ні сюди? У консорціумі з «Газпромом» ми вирішимо що? Завантаженість української ГТС?

    — Власне, так. На погрозах про пусту трубу найбільше спекуляцій.

    — «Газпром» не дасть нам гарантій загруженості труби. І от вам приклад. У транзитному контракті від 19 січня 2009 року чітко записано, що «Газпром» зобов’язується щороку тразитувати українською ГТС не менш ніж 110 мільярдів метрів кубічних газу. Він цього не робить. Так, там немає чіткого зобов’язання «транспортуючи, плати». Але чітко прописано, й під цим підписався «Газпром», що не менш ніж 110 мільярдів кубометрів.

    Тому звідки переконання, що, отримавши під контроль ГТС, «Газпром» буде виконувати свої зобов’язання? Так само, як він ігнорує обов’язки по транзиту, буде ігнорувати решту.

    — А є гарантії, що українська труба не буде пустою, якщо ми проігноруємо «Газпром» у питанні управління ГТС?

    — З введенням Північного потоку, Блакитного потоку, першою ниткою «Ямал — Європа», а також беручи до уваги недовантаженість української ГТС, вже сьогодні «Газпром» має 142 мільярди метрів кубічних надлишкових трубопровідних потужностей (це дорівнює вихідній потужності української ГТС). Проте минулого року 85 мільярдів метрів кубічних російського газу пройшло транзитом через Україну.

    •  Для «Газпрому» важливий український напрямок транзиту через підземні сховища газу. Вони не існують самі по собі. Потрібна труба, щоб до них підійти і з них вийти. Без підземних сховищ газу «Газпром» не може забезпечувати стабільність постачання газу в Європу. Будуй не будуй альтернативні потоки, хоч Північний, хоч Південний, хоч «зелений» — там немає підземних сховищ газу. До слова, «Ямал — Європа» теж їх не має. І вже були прецеденти, коли «Ямал — Європа» зупинявся на регламентні роботи і постачання газу в Німеччину припиняли.

    Проблема в тому, щоб український уряд провів реформу газотранспортної системи України. Перетворив її із чорної скриньки, якою вона сьогодні є, в зрозумілий та прозорий суб’єкт господарювання, який є партнером європейських компаній.

    Газовий світ і газовий бізнес сильно змінилися від кінця 1990-х — початку минулого десятиліття. В той час «Газпром» як постачальник справді задавав правила гри. Нинішній же газовий ринок — це ринок покупця. Це конкурентний ринок, де є багато варіантів. Європейські країни інтегрують національні газові сектори. І 2015 року в Євросоюзі вже буде інтегровано газову інфраструктуру. «Газпром» стрімко втрачає свої позиції через відсутність гнучкої цінової політики. Він уже став об’єктом критики в самій Росії. Якщо не цього, то вже наступного року він точно поступиться за обсягами постачання газу в Європу Норвезькому Статойлу.

    Навколо «Газпрому» тривають гарячі дискусії в Росії щодо перспектив його трансформації. Усі бачать, що та модель, за якою він працює, заводить в глухий кут. Тому зосереджуватися на «Газпромі», коли в нього така ситуація, дуже ризиковано: невідомо, де потім опиниться наша ГТС.

    — Ви сказали, що ідея консорціуму повинна вже піти на смітник історії, а яка нова альтернатива?

    — Треба зробити ту роботу, яку впродовж останніх чотирьох років уникала українська сторона (після підписання Брюссельської декларації): реформувати «Нафтогаз» у нормальну європейську компанію, як це було зроблено в країнах Центральної та Східної Європи. За таких умов наша газотранспортна система стає привабливою для партнерства.

    З’явився новий сегмент бізнесу на постачанні газу зі спотового ринку в Україну. Це момент, який свідчить про те, що відбулися переламні процеси на енергетичному ринку. Тому наш інструмент, маємо на увазі «Нафтогаз», треба пристосувати до цих умов.

    Зараз «тягають» по кількасот мільйонів кубометрів зі спотового ринку в Україні. Звичайно, це поки що несерйозні цифри. Але є перспектива до зростання. Вже на наступний рік йдеться про кілька мільярдів кубометрів газу з Європи в енергетичному балансі України. Але будь-який європейський партнер не захоче розвивати стосунки з таким «Нафтогазом», яким він зараз є: незрозумілий, переобтяжений боргами та зобов’язаннями. І газотранспортна система, яка є складовою, по суті, чорної скриньки під назвою «Нафтогаз», стає заручником цих процесів.

    — Тобто альтернатива консорціуму — це сучасна прозора бізнес-модель?

    — Альтернатива — це прозора модель європейського зразка газотранспортної компанії, моделі незалежного оператора газотранспортної системи. Така як, наприклад, у Польщі — Газ Систем, у Словаччині — Іюстрім.

    •  А від ідеї тристороннього консорціуму треба відмовлятися і то негайно. Вона ні разу за 11 років не увійшла у якусь практичну площину. Росіяни натомість дуже швидко зреагували на двосторонній консорціум: у жовтні 2002 року (через півроку після підписання Петербурзької декларації про тристоронній консорціум) було зареєстровано спільне українсько-російське підприємство під назвою «Консорціум з управління та розвитку ГТС України». Воно, по-моєму, ще й сьогодні живе. Але ж це зовсім не те, про що йшлося в Петербурзькій декларації.

    Тому недаремно в березні 2009 року у Брюсселі йшлося про необхідність реорганізації «Нафтогазу» за європейським зразком. Якби це стали робити одразу, ми б уже забули про всі ці проблеми і вийшли із заздалегідь безвихідної площини консорціумів. Тим більше, що Європа ніколи не ставила вимог про встановлення контролю над ГТС України якимись європейськими компаніями чи про перегляд форми власності — те, що постійно ставить перед нами російська сторона.

    — Влада це розуміє?

    — Українська сторона вже зробила певні кроки. Поки що вони — більше на папері. Наприклад, компанія «Ернст енд Янг» буде розробляти проект реорганізації «Нафтогазу». Минулого року дочірнє підприємство «Нафтогазу» «Укртрансгаз» було трансформовано в ПАТ — публічне акціонерне товариство. Тепер потрібно привести у відповідність те, що на папері, і те, що в реальності є. Поки що це не кроки — лише піднято ногу, щоб зробити крок.

    Алла ДУБРОВИК, Микола СІРУК, «День»

    Україна стала економічним аутсайдером - Ъ

    опубліковано 17 квіт. 2013 р., 02:36 Столичний діловий портал   [ оновлено 17 квіт. 2013 р., 02:38 ]

    За даними Міжнародного економічного фонду, цього року Україну можна вважати економічним аутсайдером серед країн СНД і Східної Європи. Відповідно до останнього звіту World Economic Outlook, так погано йдуть справи тільки в Угорщині, а гірше - лише в Хорватії, пише Коммерсантъ-Украина в статті Всіх позаду.

    Відповідно до огляду World Economic Outlook, оприлюдненого вчора МВФ, в поточному році цей показник складе 3,3%, тоді як раніше прогноз становив 3,5%. У 2012 році показник зростання світової економіки дорівнював 3,2%. Прогноз на 2014 рік поки залишився незмінним: зростання на 4%. У МВФ досі впевнені в поступовому одужанні світової економіки.

    "Глобальні перспективи покращилися, але шлях до відновлення в розвинених економіках залишається тернистим. Економічна активність після слабкого старту року буде відновлюватися поступово, і цей процес очолять США", - йдеться в доповіді. Втім, прогноз для Сполучених Штатів також було скоректовано: раніше МВФ прогнозував зростання на 2,1%, тепер - лише на 1,9%. Втім, навіть такий прогноз не враховує ризиків секвестру бюджету. Цей крок може додатково зменшити зростання ВВП на 0,3 п.п. в 2013 році, а в разі продовження в 2014 році - ще на 0,2 п.п.

    Нагадаємо, що погіршений прогноз і для єврозони. Замість падіння на 0,1% тепер очікується спад на 0,3%. Погіршення показника прогнозується в Греції (-4,2%), Португалії (-2,3%), Словенії (-2%), Іспанії (-1,6%), Італії (-1,5%) і навіть у Франції (-0,1%). У МВФ утрималися від прогнозування розвитку ситуації на Кіпрі.

    КоммерсантЪ-Украина пише, що на цьому тлі корекція прогнозів для України виявилася однією з найбільш різких. Очікування фонду на 2013 рік були знижені з 3,4% до нуля (див. учорашній "КоммерсантЪ"). У 2014 році ВВП України зросте на 2,8%. А в середньому до 2018 року темпи зростання економік складуть скромні 3,5%.

    Видання констатує, що з нульовим зростанням економіки Україна стала аутсайдером як серед країн СНД, так і в регіоні Східної Європи. Гірший прогноз лише для Хорватії (-0,2%), а нульове зростання очікується в Угорщині. Найвищі темпи зростання ВВП в регіоні очікуються в Киргизії (7,4%) і Грузії (6%).

    За оцінками експертів, такий сильний вплив кризи на Україну пояснюється низькою конкурентоспроможністю її економіки, а також зволіканням влади в проведенні структурних реформ.

    "Криза діє на всіх, але важко назвати ще країну, так сильно залежну від цін на енергоресурси. Крім того, наше виробництво зберігає низьку частку доданої вартості, а негативний інвестиційний клімат не дозволяє сподіватися на різке прискорення", - зазначає директор економічних програм Центру ім. Разумкова Василь Юрчишин.

    А виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко додав, що Україні слід активізувати заходи щодо збільшення конкурентоспроможності нашого експорту, одночасно зайнявшись розвитком внутрішнього ринку.


    Бізнес клімат в Україні стабільно несприятливий - ЄБА

    опубліковано 11 квіт. 2013 р., 03:12 Столичний діловий портал   [ оновлено 11 квіт. 2013 р., 03:13 ]

    Індекс інвестиційної привабливості України у першому кварталі 2013 року залишився незмінним у порівнянні з показником кінця минулого року -  2.12 балів з п’яти можливих. 85% опитаних вважають, що жодних змін на краще не сталося, і це є найбільший показник відсутності позитивних змін за всю історію вимірювання Індексу, з 2008 року.

    Дослідження привабливості бізнес-клімату України в очах інвесторів було проведено Європейською Бізнес Асоціацією за підтримки дослідницької компанії InMindу березні цього року, за участі 155 топ-менеджерів членських компаній Асоціації. Стан інвестиційного клімату за думками респондентів залишається стабільно несприятливим.

    Динаміка результатів Індексу інвестиційної привабливості

    3 квартал 2008 – 1 квартал 2013 рр.


    Методологія: Індекс інвестиційної привабливості розраховується як середнє арифметичне п’яти компонентів:

     

    • Інвестиційний клімат в Україні (1.7 балів)
    • Динаміка інвестиційного клімату: останні 3 місяці  (2.1 бал)
    • Очікувана динаміка інвестиційного клімату: наступні 3 місяці (2.3 бали)
    • Вигідність для нових учасників інвестувати в Україну: наступні 3 місяці (2.2 бали)
    • Інвестиційний клімат в основній галузі: наступні 3 місяці (2.3 бали).

    Якщо порівняти результати, отримані по кожному із компонентів у 4 кварталі 2012 року, з поточними, різниці абсолютно немає, навіть на рівні сотих одиниць, що вказує на відсутність відчутних змін у настроях інвесторів.

    На питання, які саме зміни відчули на собі представники бізнесу, респонденти відповіли наступним чином – 85% експертів вважають, що у першому кварталі 2013 практично не відбулося жодних позитивних змін – це найбільший показник відсутності позитивних змін за весь період вимірювання індексу.

    4 експерти вважають позитивними зрушеннями зниження податку на прибуток в деяких секторах, в першу чергу, в IT секторі, відносну інвестиційну активність енергетичного сектору, а також невеликі зрушення в бік євроінтеграції та взаємовідносини з МВФ.

    Серед інших позитивних тенденцій (кожна з них названа лише один раз) називають деякі законодавчі зміни, які, проте, нівелюються проблемами судової гілки влади, стабільність гривні, зміни у ліцензуванні продукції фармацевтичної промисловості, мораторій на продаж землі, здешевлення кредитних ресурсів, новий порядок реєстрації нерухомості.

    У порівнянні з попередніми періодами, бізнесмени відмічають посилення тиску на бізнес, що пов’язаний з політичною ситуацією – корупцією, неможливістю отримати гідний захист в суді, перерозподіл бізнесу на користь політичної верхівки.  Позитивні нововведення, що мали місце у 2012 році, частково змінюються, частково – не виконуються. Міжнародний бізнес все частіше говорить про неможливість чесно працювати в Україні та перспективу згортання діяльності.

    Томаш Фіала, Президент Європейської Бізнес Асоціації, Генеральний директор DragonCapital:

    “Індекс інвестиційної привабливості вже шостий квартал поспіль залишається на стабільно низькому рівні. Без нової програми від МВФ та успішного виконання всіх вимог, необхідних для підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, Індекс не зазнає змін на краще і у другому кварталі, на жаль.

    Негативні зміни в інвестиційному кліматі протягом останніх 3 місяців


    Анна Дерев’янко, Виконавчий директор Європейської Бізнес Асоціації:

    «Не дивно, що Індекс інвестиційної привабливості України залишився на тому ж низькому рівні. Прикро, але системні проблеми ринку України не зникають та продовжують впливати, прямо і побічно, на настрої інвесторів. Зниження купівельної спроможності, обмежений доступ до кредитування, відсутність рівних умов для ведення бізнесу, вкупі з потужним бюрократичним та адміністративним пресом на бізнес та несправедливістю судової системи – всі ці чинники знижують привабливість України для інвесторів. Певна кількість респондентів, поки незначна, навіть вважають дані умови несумісними з процесом ведення бізнесу в нашій країні.

    Але в той же час, ми розуміємо, що за короткий проміжок часу диво не може статися, і ми цінуємо зусилля влади, направлені на подолання глибинних проблем та недоліків  українського інвестиційного клімату. Наразі основними пріоритетами є детінізація економіки, згортання фіскального тиску та більш активний поштовх у митній та податковій реформах».

    Джерело: УСПП

    1-10 of 156